Байбуза, Тихон

Байбу́за, Ти́хон (Ти́хін) Миха́йлович (дата і місце народження невідомі ― не раніше 1598, місце смерті невідоме) — ватажок запорозького козацтва.

Син черкаського боярина, старости черкаського і канівського, шляхтича, охрещеного татарського мірзи Михайла Байбузи (друга половина 16 ст., дата і місце народження та смерті невідомі). Володів маєтностями в басейні р. Сули та її притоків річок Удаю і Солониці (інша назва Войниха) на Лівобережжі Дніпра.

Був писарем у Брацлаві. 1597–1598 очолював військо реєстрових козаків (див. Реєстри козацькі), брав участь у морських експедиціях запорожців. У політичних поглядах був прихильником домовленостей з Річчю Посполитою, що викликало незгоду серед нереєстрових козаків.

Улітку 1598 з Базавлуцької Січі разом із кошовим отаманом Ф. Полоусом здійснив похід (через суперечності серед козаків завершився невдало).

Сини Байбузи (Федір і Остафій) брали участь у козацько-селянських повстаннях 1620–1630-х і Хмельниччині.

Література

Голобуцький В. О. Запорозьке козацтво. Київ : Вища школа, 1994. 539 с.
Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т. Київ : Наукова думка, 1995. Т. 7. 624 с.

Автор ВУЕ

В. О. Щербак

Покликання на цю статтю: Щербак В. О. Байбуза, Тихон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Байбуза, Тихон (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 28.06.2023