Бадзула

Бадзула. Художник Валерій Слаук

Бадзу́ла (білорус. бадюля, бадзюля) — персонаж білоруської демонології, дух у подобі жінки, який змушує людей блукати, поневірятися, бродяжити.

За міфологічними уявленнями білорусів, бадзула перебуває поза окультуреним (профанним) простором, блукає коло доріг. Упродовж теплої пори року схиляє зустрічних до пияцтва й інших гріхів, ближче до зими (холодної, «неживої» пори року) вистежує, до кого би причепитися на зимівлю. Коли знайде жертву (найчастіше чоловіка), то слідує за нею, оселяється невидимою в її хаті й надсилає закляття, чим спричиняє руйнацію нормального життя: все псується, занепадає, розладнується, справи не вдаються. Бадзула навіює господарю прагнення до відради у лінощах, пияцтві й марнотратстві. Зрештою, коли навесні демониця збирається у свої звичні мандри, господар, що розтратив та занапастив майно, й сам починає бродяжити.

За легендами й билицями, порятуватися від бадзули можна за допомогою очисних ритуалів: у будній день увечері чисто підмести й вимити підлогу в оселі й обов'язково у сінях, оббризкати вхід освяченою водою, викинути все сміття з хати навідліг (лівою рукою через ліве плече), якомога далі на захід сонця. Тоді й можна побачити бадзулу, яка тікає геть і з переляку забуває приховати свою зовнішність: це — літня потворна жінка, з великими обвислими аж до живота грудьми, витрішкуватими очима, широким приплюснутим носом, товстими губами, скуйовдженим волоссям. Вона напівгола: замість одягу має на собі лише брудне рване простирадло, яке майже не покриває вкрите струпами тіло.

За повір’ями, Бадзулу можна зрідка побачити, якщо її до хати не впустили домовик (білорус. дамавы, дамавой, хатнік, гаспадар, падпечнік, хоплік) або ж стодольник (білорус. ёўнік, асетнік), — тоді вона сидить на ґанку й гірко плаче. Такі мотиви відображають міфологічні уявлення про контрадикцію «свого» і «чужого» світів як основи міфологічного світосприйняття: домовик і стодольник — демонологічні істоти, які належать до «хатнього» («свого», освоєного, зрозумілого, безпечного, помічного) простору й наділені позитивною конотацією, натомість бадзула — до «позахатнього» («чужого», непізнаного, незрозумілого, небезпечного, ворожого) простору із відповідною негативною семантикою.

Література

Беларускія народныя прыкметы і павер'і : у 3 кн. / Уклад. У. Васілевич. Мінск : Беларусь, 2010. Кн. 3: Зямная дарога ў вырай. С. 449.

Автор ВУЕ

О. В. Наумовська


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Бадзула // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бадзула (дата звернення: 14.05.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
28.12.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ