Аґу, Марі Катрін Софі

Портрет Аґу́, Марі́ Катрі́н Софі́, де Флавіньї́. Художник Анрі Леман, 1843

Аґу́, Марі́ Катрі́н Софі́, де Флавіньї́, графиня д’ (фр. Agoult, Mari Catherine Sophie, de Flavigny; 31.12.1805, м. Франкфурт-на-Майні, Німеччина — 05.03.1876, м. Париж, Франція) — письменниця. Онучка німецького банкіра, дочка графа де Флавіньї.

Аґу, Марі Катрін Софі

(Agoult, Mari Catherine Sophie)

Рік народження 1805
Місце народження Франкфурт-на-Майні, Німеччина
Рік смерті 1876
Місце смерті Париж, Франція
Напрями діяльності літературна творчість, проза

Життєпис

Отримала освіту французькою і німецькою мовою, навчалася у монастирі. Твори писала французькою мовою. 1827 вийшла заміж за графа д’Аґу, тримала салон, який відвідували митці-романтики (А. де Віньї, Ш. О. де Сент-Бев, Ж. О. Д. Енгр, Ф. Шопен та ін.). На одному з музичних вечорів познайомилася з композитором Ф. Лістом, згодом мандрувала з ним Європою. Зв’язок із Ф. Лістом тривав 10 років, від нього народилося троє дітей. 1844 після розриву з музикантом М. Аґу написала роман «Неліда» («Nélida»), де у художній формі зобразила свої стосунки з ним. Співпрацювала у пресі, зокрема з 1841 публікувала критичні статті з мистецтва у ліберальній газеті «Пресс», а також статті у «Біографічному, політичному і літературному журналі» під псевдонімом Ж. Дюверже. 1857 написала драму «Жанна д’Арк» («Jeanne d’Arc»), яка була перекладена італійською мовою і з успіхом поставлена у м. Турині (Італія). Писала нариси на філософські, моральні й політичні теми під псевдонімом Даніель Стерн: «Нарис про свободу, яка вважається принципом і метою людської діяльності» («Essai sur la liberté considérée comme principe et fin de l’activité humaine»; 1847), де висловила свої республіканські переконання, «Моральні ескізи» («Esquisses morales»;1849), «Історія революції 1848 року» («Histoire de la Révolution de 1848»; 1851–1853). Автор книг: «Флоренція і Турин: нариси з мистецтва і політики, 1857–1861» («Florence et Turin: études d’art et de politique, 1857–1861»; 1862), «Данте і Гете: діалоги» («Dante et Goethe: dialoges»; 1866). Виступала за освіту жінок. Була прихильницею ідеалів революції 1848. У її салоні збиралися республіканці, за часів Другої імперії він став центром ліберальної опозиції. Написала також «Спогади, 1833–1854» («Mйmoires, 1833–1854»), які були опубліковані після її смерті (1927).

Твори

  • Franz Liszt — Marie d’Agoult. Correspondance. Paris, 2001.
  • Dante et Goethe: dialoges. Paris, 2014.
  • Florence et Turin: études d’art et de politique, 1857–1861. Paris, 2014.

Література

  1. Stock-Morton Ph. The life of Marie d’Agoult, alias Daniel Stern. Baltimore, 2000.
  2. Dupкches Ch. Marie d’Agoult, 1805–1876. Paris, 2001.
  3. Saint Bris G. Marie, l’ange rebelle. Belford, 2007.
  4. Lejeune Ph. L’Autobiographie en France. Paris, 2010.
  5. Charton A. Marie d’Agoult, une sublime amoureuse. Aixen-Provence, 2011.

Автор ВУЕ