Ахталь

А́хталь (Аль-А́хталь; араб. араб. الأخطل‎; справжнє ім’я — Абу Малік Гіяс ібн Гаус ібн ас-Салт; близько 640, м. Хір, тепер Ірак — близько 710, похований на плато Джезіре, тепер Ірак) — поет. Писав арабською мовою.

Ахталь

(الأخطل)

Справжнє ім’я Абу Малік Гіяс ібн Гаус ібн ас-Салт
Народження 640
Місце народження Хір, Ірак
Смерть 710
Місце смерті Хір, Ірак
Місце поховання плато Джезіре, Ірак
Місце діяльності Дамаск, Сирія
Напрями діяльності літературна творчість, поезія

Життєпис

Походив із християнського племені тагліб, через що його також називали Зу ас-Саліб (той, хто носить хрест). Хоча майже все життя поет провів у м. Дамаску, бедуїнське походження значно вплинуло на його світогляд: він пишався своїм племенем і завжди обстоював його інтереси.

Так, таглібітам був вигідний союз із омейядськими халіфами: у відповідь на звернення правителів Муавії та Язида Ахталь дотепно висміяв у своїх віршах плем’я ансарів (із яким точилися конфлікти) і став «поетом Омейядів». За правління аль-Валіда положення поета похитнулося, панегірики халіфові в його творчості поступилися місцем тужливим віршам.

Творчість

Ахталь звертався до різних жанрів, але найбільшу славу йому принесли політична (панегірики й сатира) та винна поезія (хамрійят). У панегіриках доводив виняткове право Омейядів на престол та прославляв чесноти їхнього роду. Традиційно такі вірші починалися ліричним вступом, за яким поет вихваляв того, кому вони присвячувалися.

Сатирична поезія Ахталя була його відповіддю ворогам халіфів, головним його опонентом був Джарір — поет із ворожого Омейядам і таглібітам племені. У поетичних змаганнях із ним Ахталь використовував метод накаід, який передбачав, що на сатиричний вірш суперника потрібно відповісти поезією з аналогічними розміром і римою. Здебільшого Ахталь висміював скупість ворогів та описував їхні ганебні поразки, але його сатира була порівняно м’якою і спрямованою радше на захист. Він не дозволяв собі зачіпати у своїх сатиричних віршах плем’я, з якого походив поет аль-Фараздака (його союзник у полеміці з Джаріром) чи плем’я, з якого походили Мухаммад та праведні халіфи.

Винна поезія в його творчості здебільшого представлена як частина панегіриків та сатиричних віршів і вирізняється багатством яскравих і детальних описів процесу виготовлення вина.

Основною рисою творчості Ахталя є ретельність в опрацюванні віршів та значний вплив доісламської поезії.

Визнання

Поетична спадщина Ахталя має не тільки художню, а й історичну цінність, адже дає уявлення про тогочасні придворні порядки, політику халіфів, роль племен у житті Халіфату.

У 9 ст. вірші Ахталя та відповіді на них Джаріра об’єднані в диван Ахталя, виданий А. Сальхані 1891 та 1905 у м. Бейруті. 1922 А. Сальхані також опублікував дослідження «Контрасти у творчості Джаріра та аль-Ахталя».

Твори

Dīwān. Beyrouth : Imprimerie catholique, 1907. 96 p.

Література

  1. Lammens H. Le chantre des Omiades. Notes biographiques et littéraires sur le poète arabe chrétien Ahtal. Paris : Imprimerie Nationale, 1895. 208 p.
  2. Крачковский И. Ю. Вино в поэзии ал-Ахталя // Избранные сочинения : в 6 т. Москва; Ленинград : Академия наук СССР, 1956. Т. 2. 702 с.
  3. Аль-Фахури Х. История арабской литературы : в 2 т. / Пер. с араб. Москва : Издательство иностранной литературы, 1959. Т. 1. С. 210–220.
  4. Brockelmann C. History of the Arabic Written Tradition : in 3 vol. / Trans. from germ. Leiden; Boston : Brill, 2016. Vol. 1. 593 p.

Автор ВУЕ

О. І. Кирпаль


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Кирпаль О. І. Ахталь // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ахталь (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
27.01.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ