Афонія
Афоні́я (грец. ἀφωνία — німота, безмовність) — втрата звучності голосу при збереженні шепітної мови.
Супроводжується охриплістю, кашлем, відчуттям наявності стороннього тіла у горлі.
Причини виникнення:
- ослаблення організму;
- хвороби обміну речовин;
- серцева недостатність;
- гормональні розлади;
- розлади нервової системи.
Афонія також може бути наслідком хворобливих процесів голосових зв’язок, професійного втомлення голосу у співаків, викладачів, дикторів та ін. (неправильна постановка голосу, недотримання голосового режиму); у здорових людей — при раптових і сильних хвилюваннях, психічних травмах тощо.
Іноді може призвести до незворотної втрати голосу (за паралічів, пухлин).
Розрізняють:
- справжню (органічну), або гортанну афонію, що настає за деяких захворювань горла (гострий катар, туберкульоз, сифіліс, травми шиї тощо);
- функціональну (психогенну), або істеричну афонію, в лікуванні якої значну роль відіграє психотерапія.
Лікування афонії залежить від причини, що її викликала, — допомога фоніатра, ларинголога, психіатра; у шкільній практиці афонія може бути усунута за допомогою спеціальних логопедичних методів виправлення недоліків мови.
Література
- Логопедия : в 5 кн. / Под ред. Л. С. Волковой. Москва : Владос, 2007. Кн. 1: Нарушение голоса и звукопроизносительной стороні речи : в 2 ч.
- Шеремет М. К., Тарасун В. В., Конопляста С. Ю. та ін. Логопедія. 3-тє вид., перероб. та допов. Київ : Слово, 2015. 664 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Афонія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афонія (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.12.2020
