Атомна дипломатія

А́томна диплома́тія (англ. Atomic diplomacy) — термін на позначення сукупності методів та прийомів зовнішньої політики перших атомних держав США і СРСР, що полягали у здійсненні дипломатичного тиску з використанням факту наявності атомної зброї та готовності її застосувати як головного аргументу.

Термін запровадив генеральний секретар Робітничої прогресивної партії Канади (пізніше — Комуністичної партії Канади) Т. Бак (1891–1973; Велика Британія — Канада) у виданій 1945 в Торонто брошурі «“Атомна дипломатія”: загроза миру у світі» (англ. «“Atomic Diplomacy”: A Threat to World Peace»), основна тема якої — критика зовнішньої політики США.

У 1960–1970-х термін «Атомна дипломатія» популяризували історики Г. Альперовіц (нар. 1936) і Т. Т. Гаммонд (1920–1993; обидва — США), однак він не набув значного поширення в історіографії.

У роки президентства Г. Трумена (1945–1953), на які припав початок Холодної війни, засобами Атомної дипломатії користувалася США як держава, яка монопольно володіла атомною зброєю.

Упродовж другої половини 20 ст. факт наявності атомної зброї як аргументу в зовнішній політиці і фактор стримування використовували США і СРСР (див. Карибська криза 1962).

Література

  1. Hammond T. T. «Atomic diplomacy» revisited // Orbis: FPRI’s Journal of World Affairs. 1976. Vol. 19. № 4.
  2. Alperovitz G. Atomic Diplomacy: Hiroshima and Potsdam: The Use of the Atomic Bomb and the American Confrontation with Soviet Power. London, 1994.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Атомна дипломатія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атомна дипломатія (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
01.02.2021


Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ