Атлантична хартія

Франклін Рузвельт та Вінстон Черчілль на британському кораблі принца Уельського

Атланти́чна ха́ртія (англ. Atlantic Charter) — програмний документ Антигітлерівської коаліції; спільна декларація президента США Ф. Д. Рузвельта і прем’єр-міністра Великої Британії В. Л. Черчилля від 14.08.1941.

Історична довідка

Атлантична хартія підписана на військовій базі Арджентія (тепер територія провінцій Ньюфаундленд і Лабрадор, Канада). 24.09.1941 на Міжсоюзній конференції в м. Лондоні (Велика Британія) до хартії також приєдналися Бельгія, Греція, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, СРСР, Чехословаччина, Югославія і Франція, представлена рухом «Вільна Франція» Ш. де Голля.

Характеристика

Атлантична хартія стала першим документом, де викладено цілі США й Великої Британії у війні проти нацистської Німеччини, основні принципи післявоєнного устрою світу. Документ визнавав право народів на самовизначення, вільну міжнародну торгівлю та міжнародне економічне співробітництво. Після повного роззброєння країн-агресорів передбачалася побудова всеохопної, довготривалої системи міжнародної безпеки.

Серед головних положень:

1. відсутність прагнення у США і Великої Британії до територіальних чи інших надбань;
2. незгода з будь-якими територіальними змінами, які не є результатом вільного вияву бажання зацікавлених народів;
3. повага до прав усіх народів обирати собі форму правління; прагнення до відновлення суверенних прав і самоуправління тих народів, яких позбавили цього насильницьким шляхом;
4. прагнення забезпечити умови, за яких усі країни — великі й малі, переможці й переможені — матимуть вільний доступ до торгівлі і світових сировинних джерел, необхідних для їхнього економічного процвітання;
5. прагнення до повної економічної співпраці між усіма державами для встановлення вищого рівня життя, економічного розвитку й соціального забезпечення;
6. сподівання після знищення нацистської тиранії налагодити мир, який дасть змогу всім державам безпечно жити на своїй території, і забезпечити такий стан справ, за якого всі люди могли б жити без злиднів і страху;
7. надання всім можливостей вільно подорожувати морями й океанами за встановлення миру;
8. роззброєння держав-агресорів, загальне роззброєння після Другої світової війни.

Про підтримку Атлантичної хартії та згоду з її цілями заявили також інші країни, які підписали Декларацію 26 держав 1942.

Література

1. История второй мировой войны 1939–1945 гг.: В 12 т. Т. 4. Москва, 1975;
2. Kimball W. Forged in War: Churchill, Roosevelt and the Second World War. New York, 1997;
3. Hoopes T.; Brinkley D. FDR and the Creation of the U. N. New Haven, 2000;
4. Beschloss M. The Conquerors: Roosevelt, Truman and the Destruction of Hitler’s Germany, 1941–1945. New York, 2003.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Атлантична хартія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атлантична хартія (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.02.2021