Атавізм

Атавізм. Плід людини, у якого видно хвіст (зображення на УЗД)

Атаві́зм (від лат. аtavus — віддалений предок) — у біології — поява дискретних ознак будови тіла, властивих віддаленим предкам.

У тварин причиною виникнення атавізмів є спонтанні порушення ембріонального розвитку. Більшість аномалій розвитку, які можуть бути інтерпретовані як випадки атавізму, описано в людини (хвостоподібний відросток, густе волосся на обличчі, додаткові молочні залози). Вияви атавізмів у тварин (наприклад, кінцівки змій) і рослин (модифікації листкових пластинок і квіток) вкрай рідкісні.

Атавізми характеризуються індивідуальністю прояву, їх не спричиняють конкретні чинники середовища, вони не мають генетичної природи та не успадковуються. На відміну від більшості аномалій розвитку, атавізм є нейтральною ознакою, яка не має ні позитивного, ні негативного пристосувального значення.

Атавізм розглядають як хрестоматійний доказ еволюційного процесу. Випадки атавізму, що є індивідуальними і характеризуються спонтанністю, слід відрізняти від рудиментарних органів, які є у всіх особин виду.

Література

Северцов А. С. Основы теории эволюции. Москва : Московский государственный университет, 1987. С. 258.
Борисов Н. М., Воробьев Ф. Ю., Гиляров А. М. и др. Доказательства эволюции // Проблемы Эволюции. 2010. URL: http://evolbiol.ru/evidence.htm
Tomic N., Meyer-Rochow V. Atavisms — Medical, Genetic, and Evolutionary Implications // Perspectives in Biology and Medicine. 2011. № 54 (3). Р. 332–353.
Огінова І. О., Пахомов О. Є. Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі). Дніпропетровськ : Дніпропетровський університет, 2012. 540 с.
Diogo R. Evolution Driven by Organismal Behavior: a Unifying View of Life, Function, Form, Mismatches, and Trends. Cham : Springer, 2017. 252 p.