Астуріас, Міґель Анхель

Асту́ріас, Міге́ль А́нхель (ісп. Asturias, Miguel Ángel; 19.10.1899, м. Гватемала, Гватемала — 09.06.1974, м. Мадрид, Іспанія) — письменник, громадський діяч, дипломат, один із засновників «магічного реалізму» в латиноамериканській літературі. Писав іспанською мовою.

Астуріас, Міґель Анхель (Astruc Alexandre)
Народження	19.10.1899
Місце народження	м. Гватемала, Гватемала
Смерть	09.06.1974
Місце смерті	Мадрид
Місце поховання	цвинтар Пер-Лашез у Парижі, Франція
Alma mater	Гватемальський університет
Напрями діяльності	письменник, громадський діяч, дипломат

Життя і творчість

Народився в сім’ї судді, що мав іспанське походження, та вчительки-індіанки у м. Гватемала, був старшим із двох синів у родині.

Через незгоду з політикою диктатора Гватемали Естради Кабрери батько втратив роботу, і від 1905 сім’я мешкала в м. Салама в родині дідуся та бабусі письменника. Саме в цей період няня Астуріаса Лола Райєс познайомила його з міфами та легендами Гватемали. 1907 батьки повернулися в м. Гватемалу, де започаткували власний бізнес.

1923 закінчив юридичний факультет Гватемальського університету. Студентом брав участь у повстанні проти диктатора Кабрери (1920) і згодом через політичні переслідування був змушений емігрувати. У 1925−1933 і з 1954 мешкав у Європі: у містах Лондоні, Парижі та Генуї.

У Сорбонні (Франція) протягом п’яти років слухав курс фахівця з міфології та культури індіанців майя Жоржа Райно, під його керівництвом перекладав іспанською мовою епос майя-кіче «Пополь-вух».

1928 читав лекції у Гватемалі та на Кубі, згодом видав їх як «Творення нового життя» («La Arquitectura de la Vida Nueva»).

Наприкінці 1920-х спілкувався з Л. Арагоном, Р. Десносом, П. Елюаром, захопився естетикою сюрреалізму, нові виражальні засоби якого, на думку Астуріаса, здатні адекватно відобразити своєрідний світогляд індіанців. Згодом написав і видав у Мадриді книгу поетичних переказів, міфів і легенд майя «Легенди Гватемали» («Leyendos de Guatemala», 1930), у якій використав прийом автоматичного письма. У 1931 книга, перевидана французькою мовою зі вступним словом П. Валері, мала успіх, у колах сюрреалістів зокрема, і 1932 була відзначена премією Монсегура як найкращий твір іноземного автора у перекладі французькою.

На початку 1930-х написав роман «Сеньйор Президент» («El Señor Presidente») про похмурі часи диктатури Кабрери, але видав лише 1946 у Мексиці власним коштом. У творі Астуріас експериментував зі звукописом та грою слів, відшуковуючи магічний потенціал художнього мовлення.

1933 повернувся у Гватемалу, писав вірші, працював журналістом на радіо. Від 1944 за президента Хуана Хосе Аревало працював культурним аташе в Мексиці та Аргентині, згодом послом у Сальвадорі.

У Буенос-Айресі написав роман «Маїсові люди» («Hombres de Maíz», 1946), у якому протиставив цінності майя європейській культурі. Життя індіанської спільноти і долі героїв зображено крізь їхнє міфологічне світосприймання, коли реальне і чудесне зливається в нерозривний магічний світ. Досвід сюрреалістичного письма допоміг Астуріасу віднайти власну манеру відтворення етнокультурного, міфологічного латиноамериканського світогляду. Твір започаткував течію магічного реалізму в латиноамериканській літературі.

1954 за режиму полковника Кастильо Армаса Астуріаса позбавили громадянства і вислали в Південну Америку. Він мешкав спершу в Чилі, згодом у Буенос-Айресі, працював кореспондентом венесуельської газети «Насіональ» («Nacional»), консультантом в аргентинському видавництві.

У творах 50-х домінувала соціально-політична проблематика. Трилогія «Сильний вітер» («Viento Fuerte», 1950), «Зелений Папа» («El Papa Verde»,1954), «Очі похованих» («Los Ojos de los enterrados»,1960) відтворювала долю народу Гватемали, його боротьбу за соціальне і національне визволення. У збірнику оповідань «Вік-енд у Гватемалі» («Week-end in Guatemala», 1956) йшлося про захоплення влади полковником Армасом.

1962 емігрував з Аргентини в Італію. У цей період творчості Астуріас повернувся до стилістики магічного реалізму. У Генуї написав два історичних романи про зіткнення індіанської та європейської культур: «Мулатка як мулатка» («Mulata de tal», 1963), «Маладрон» («Maladrón», 1969). У книзі легенд «Дзеркало Ліди Саль» («El espejo de Lida Sal», 1967), циклі віршів про життя індіанців майя «Напередодні свята весняного світла» («Clarivigilia primaveral», 1965) використав мотиви фольклору та міфології індіанців майя.

Останні романи, зокрема «Скорботна п’ятниця» («Viernes de dolores» 1972), створені в традиціях реалістичного письма.

Астуріас є автором поетичних збірок: «Сонети» («Sonetos», 1936), «Алькласан» («Alclasán; fantomima», 1940), «Болівар» (Bolívar: Canto al Libertador, 1955), «Сонети Італії» («Sonetos de Italia», 1965) та ін.

1966 Астуріас був відзначений Ленінською премією «За зміцнення миру між народами», після чого новий президент Гватемали Хуліо Сесар Мендес призначив його послом у Франції.

1967 отримав Нобелівську премію з літератури «за яскраве творче досягнення, в основі якого лежить інтерес до звичаїв і традицій індіанців Латинської Америки».

1970 завершив кар’єру дипломата, присвятив життя літературі. До 1974 видав ще декілька книг і збірок есе та оповідань.

09.06.1974 помер у м. Мадриді, похований на цвинтарі Пер-Лашез у м. Парижі, Франція.

Українською мовою твори Астуріаса переклали П. Соколовський, Ю. Покальчук, С. Коваль.

Твори

Rayito de estrella. París : Imprimerie Française de l'Edition, 1929. 26 p.
Clarivigilia primaveral. Buenos Aires : Losada, 1967. 122 p.
El espejo de Lida Sala. México : Siglo XXI, 1967. 146 p.
El señor presidente. Madrid : Alianza, 1986. 306 p.
El alhajadito. Buenos Aires : Editorial Losada, 1994. 160 p.
Mulata de tal. Guatemala : F & G Editores, 2013. 382 p.
Los ojos de los enterrados : in 2 vol. Madrid : Drácena, 2016.
Leyendas de Guatemala. Madrid : Alianza Editorial, 2018. 230 p.
Р о с. п е р е к л. — Избранные произведения : в 2 т. Москва : Художественная литература, 1988.
У к р. п е р е к л. — Скорботна п’ятниця. Київ : Молодь, 1980. 256 с.
Сеньйор Президент. Київ : Дніпро, 1986. 303 с.

Література

Покальчук Ю. Сучасна латиноамериканська проза. Київ : Наукова думка, 1978. 279 с.
Кутейщикова В., Осповат Л. Новый латиноамериканский роман. Москва : Советский писатель, 1983. 424 с.
Певцов Ю. А. Роман Мигеля Анхеля Астуриаса «Маисовые люди» (к проблеме «магического реализма››) // Литература Латинской Америки и современные процессы. Москва : Институт Латинской Америки, 1986. С. 69−90.
Оржицкий И. Мигель Анхель Астуриас // История литератур Латинской Америки : в 5 т. / Отв. ред. В. Б. Земсков, А. Ф. Кофман. Москва : Институт мировой литературы имени А. М. Горького РАН, 2005. Т. 5. С. 58−105.
Кофман А. Ф. Истоки магического реализма в латиноамериканской литературе // Латинская Америка. 2015. № 1. С. 90‒100.
Ларин Е. А. Культура Латинской Америки. Авангард первой трети ХХ века. Москва : Издательство Юрайт, 2019. 221 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Астуріас, Міґель Анхель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астуріас, Міґель Анхель (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.09.2020