Астеризм (кристалографія)
Астери́зм (від грец. ἀστήρ — зоря) — спотворення форми зазвичай круглих плям Лауе (див. Лауе, Макс фон, Лауе метод) у деформованих (див. Деформація) монокристалічних (див. Монокристал) твердих тілах.
Звичайну форму цих плям зумовлено формою діафрагми оптичної, розташованої між джерелом рентгенівських променів і досліджуваними об’єктами. У разі досконалих кристалів плями спостерігають як круглі цятки на певних зональних кривих ― лауеграмах (див. Рентгенограма). Якщо кристал деформовано пластично (див. Пластичності теорія), то в освітленій рентгенівськими променями зоні є певний інтервал міжплощинних віддалей, через що лауеграма набуває своєрідної зірчастої форми.
Окрім деформації лауеграми в радіальному напрямку можлива зміна її форми в перпендикулярному (азимутальному) напрямку, коли реальний монокристал під час деформації розбито на кристалічні фрагменти (блоки). Якщо середній розмір фрагментів відносно невеликий (10–4–10–5 см), а діаметр жмута (пучка) падного променювання порівняно великий (~ 1 мм), то неможливо спостерігати дифракційні максимуми від окремих блоків, тому інтерференційні плями зливаються з утворенням своєрідних дугастих плям. Тобто за напрямком (радіальним чи азимутальним) і величиною деформації плями лауеграми можна визначити параметри реальної структури кристала — середній кут розорієнтації блоків й інтервал можливих міжплощинних віддалей. За розподілом інтенсивності на лауеграмах, отриманих за різних орієнтацій деформованого кристала, можна визначити форму блоків його субструктури.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Даценко Л. І. Астеризм (кристалографія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астеризм (кристалографія) (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.07.2022
