Астапенко, Змітрок

Астапенко, Змітрок.jpg

Аста́пенко, Змі́трок (Дмитро) Омелянович [білорус. Астапенка, Змітрок (Дзмітрый) Емяльянавіч; 23.11.1910, с. Сергєєвка Шумилинського повіту, тепер Шумяцького району Смоленської області Російської Федерації ― 07.10.1944, Словаччина (пропав безвісти)] ― письменник, перекладач. Писав білоруською мовою.

Астапенко, Змітрок

(Астапенка, Змітрок (Дзмітрый) Емяльянавіч)

Псевдоніми З. Лірник, К. Качкін (з Ю. Тавбіним), Клим Качкін (з Ю. Тавбіним), Мстиславці (Мсціслаўцы) (з А. Кулешовим та Ю. Тавбіним).
Народження 23.11.1910
Місце народження с. Сергєєвка Шумилинського повіту, тепер Шумяцького району Смоленської області Російської Федерації
Смерть 07.10.1944
Місце смерті Словаччина (пропав безвісти)
Alma mater Білоруський державний університет
Напрями діяльності письменник, перекладач

Життєпис

Народився в сімʼї учителя (в деяких джерелах називають інші дату і місце народження ― 27.11.1910, с. Сергєєвка Рославльського повіту Смоленської губернії, тепер Дубровського району Брянської області, РФ; або 25.11.1910, с. Колесники Мстиславського повіту Могилівської губернії, тепер Хиславицький район Смоленської області, РФ).

Навчався у Мстиславському педагогічному технікумі, де зблизився з А. Кулешовим і Ю. Тавбіним, їх називали «Мстиславська плеяда». У Мстиславлі Астапенко був одним із організаторів гуртка, а потім і філії обʼєднання «Молодняк» («Маладняк»). Незабаром разом із Ю. Тавбіним та Янкою Гоманом таємно від керівництва «Молодняка» створили нову літературну групу «Вогнецвіт» («Агняцвет»). Астапенко став одним із лідерів цієї групи, налагоджував звʼязки з письменниками з інших міст, листувався з Я. Коласом. Партконтроль Калинінського окружкому розцінив діяльність групи як нелегальну роботу, скеровану на розкол «Молодняка». «Вогнецвіт» був ліквідований. Члени організації не визнавали провини і наполягали на тому, що метою «Вогнецвіту» була не підривна діяльність, а створення гуртка для покращення діяльності в масштабах округу.

У 1928 філіал «Молодняка» у м. Мстиславлі був перетворений у студію БілАПП («Білоруська асоціація пролетарських письменників»), одним із лідерів якої став Астапенко. Уже в м. Мінську входив у творчу групу «Ударний пост» при БілАПП.

1929 перевівся до Мінського білоруського педагогічного технікуму. Входив до кіл мінської богеми, став членом жартівливого обʼєднання ТАВІЗ («Таварыства аматараў выпіць і закусіць»; «Товариство любителів випити й закусити»), яке проводило свої засідання в пивницях, забігайлівках та, іноді, в ресторані Будинку літераторів. У 1931 Астапенко був виключений із технікуму за втечу зі збору мерзлої картоплі в колгоспі «Степянка». Цього ж року вступив до Білоруського державного університету (точних відомостей про закінчення університету немає).

Працював у Книжковій палаті, редакціях білоруських республіканських газет і журналів. Досконало оволодів польською і німецькою мовами, читав в оригіналі Г. Гейне та А. Міцкевича, захоплювався фізикою. Брав участь у Першому всесоюзному з’їзді польських письменників. Мріяв переїхати до Західної Білорусі, де б міг писати так, як хотілося, а не так, як вимагало партійне керівництво.

16.03.1933 Астапенка заарештували у справі «Білоруської народної громади» («Беларускай народнай грамады»), засудили на три роки заслання. 1935 був звільнений із табору, переїхав до м. Москви, де працював учителем російської мови і літератури та, за деякими відомостями, навчався в Московському державному університеті.

05.12.1936 був повторно заарештований. Під час війни втік або був звільнений з табору, жив у м. Москві.

Наприкінці вересня 1944 у складі групи розвідників Астапенко був закинутий на територію Словаччини. За офіційною інформацією, пропав без вісти в Татрах. 1949 Астапенка засудили (згідно з особовою справою, його заслано в Красноярський край). Астапенко був реабілітований: у першій справі 24.08.1956, у другій ― 29.12.1954.

Творчість

Перші вірші були надруковані 1926 в літературно-художньому журналі «Молодняк Калинінщини» («Маладняк Калініншчыны»). За життя вийшло чотири книги: в 1931 «На схід сонця: Перша книга віршів» («На ўсход сонца: Першая кніга вершаў») та «Країні: Вірші» («Краіне: Вершы»), у 1932 «Обурені: Вірші» («Абураныя: Вершы»), у 1933 «Трактaр: Книжка-малюнок» («Трактар: Кніжка-малюнак»). Збірник «Як шум дощу» («Як шум дажджу») був підготовлений до друку, але відхилений без пояснення причин.

У своїй творчості поєднував ліричне та епічне начала. Основні теми лірики ― соціалістичне будівництво, боротьба західних білорусів за національне і соціальне звільнення, встановлення радянського порядку, наприклад у віршах «Сьогодні радісний день» («Сёння радасны дзень»), «У науку…» («У навуку…»), «Я син буденної работи…» («Я сын будзённай працы…»), «Борцям за Західну Білорусь» («Змагарам за Заходнюю Беларусь»). У творах воєнного часу ― цикл віршів «Спалені села» («Спаленыя вёскі») і поема «Едем» («Эдэм») ― прославляв мужність і патріотизм у боротьбі із загарбниками та засуджував зраду. У поемі «Едем» представлений унікальний для радянської літератури позитивний образ священника ― веселого попа Макарія, який допомагав партизанам, але при цьому хрестив дітей та відправляв служби.

Написав низку оповідань: «На полюванні» («На паляванні»), «Штраф» («Штраф»), «Карикатура» («Карыкатура»), та один із перших у білоруській літературі науково-фантастичний роман «Звільнення сил» («Вызваленне сіл»). Перша частина роману була опублікована в журналі «Молодняк» («Маладняк») у 1932 (№№ 7, 8). У творі йдеться про атомну енергію, про розщеплення молекули на елементарні частинки.

Астапенко писав для дітей: казки «Про ведмедя Самуся» («Пра мядзведзя Самуся»), «Ельчині Пригоди» («Элькавы прыгоды»), вірші «Машиніст Тансик» («Машыніст Тансік»), «Сни зайця» («Сны зайца») та ін.

Твори Астапенка включали до різних антологій та колективних збірок.

Відомий як перекладач з української та російської мов, зокрема, роману Л. Первомайського «Околиці», повістей Л. Скрипника «Будинок примусових праць», І. Ковтуна «Юнбуд».

Твори Астапенка перекладені польською, українською, російською мовами. Відомий під різними псевдонімами: З. Лірник; К. Качкін (з Ю. Тавбіним); Клим Качкін (з Ю. Тавбіним); Мсціслаўцы (Мстиславці) (з А. Кулешовим та Ю. Тавбіним).

Додатково

Близький друг А. Кулешов у спогадах зазначав, що після війни бачив, як йому здалося, Астапенка в м. Москві.

Твори

  • Краіне. Мінск : Белдзяржвыд, 1931. 67 с.
  • На ўсход сонца. Мінск : Белдзяржвыд, 1931. 98 с.
  • Абураныя. Мінск : Дзяржаўнае выдавецтва Беларусі, 1932. 56 с.
  • Выбранае. Мінск : Дзяржаўнае выдавецтва БССР ; Рэдакцыя мастацкай літаратуры, 1957. 188 с.
  • Вершы і паэмы. Мінск : Мастацкая літаратура, 1968. 122 с.
  • Як шум дажду: вершы, паэмы, лісты. Мінск : Мастацкая літаратура, 1991. 278 с.

Література

  1. Скрыган Я. Некалькі хвілін чужога жыцця: апавяданні, успаміны, роздум. Мінск : Мастацкая літаратура, 1990. 357 с.
  2. Беларускія пісьменнікі: біябібліяграфічны слоўнік : у 6 т. Мінск : БелЭн, 1992. Т. 1. С. 114‒116.
  3. Мсціслаўскі «Маладняк» // Памяць: Мсціслаўскі раён: гісторыка-дакументальныя хронікі гарадоў і раёнаў Беларусі / Уклад. У. Л. Гасянкоў. Мінск : Полымя, 1999. С. 132‒133.
  4. Жыбуль В. В.Аўтабіяграфічнае і тыповае ў п'есе «Запалім люлькі» Змітрака Астапенкі // Роднае слова. 2010. № 11. С. 23‒27.
  5. Аммон М. У. Ля вытокаў беларускай фантастычнай літаратуры // Роднае слова. 2018. № 4. С. 13‒16.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Короткевич В. І., Короткевич І. І., Стеблина Л. М. Астапенко, Змітрок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астапенко, Змітрок (дата звернення: 19.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
12.08.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ