Ассєєв, Ігор Михайлович

Ассєєв Ігор Михайлович.jpg

Ассє́єв, Ігóр Михáйлович (08.03.1921, м. Ростов-на-Дону, тепер Російська Федерація — 12.11.1996, м. Одеса, Україна) — композитор, педагог, заслужений діяч мистецтв України (з 1993).

Ассєєв, Ігор Михайлович

Рік народження 08.03.1921
Місце народження Ростов-на-Дону, Росія
Рік смерті 12.11.1996
Місце смерті Одеса, Україна
Напрями діяльності музичне мистецтво

Життєпис

Закінчив 1941 музичне училище у м. Ростові-на-Дону (тепер Ростовський коледж мистецтв). 1941–1942 навчався у Ростовському державному медичному інституті (тепер Ростовський державний медичний університет).

У роки Другої світової війни служив у Радянській армії як фельдшер (з лютого 1943).

Закінчив композиторський факультет Музично-педагогічного інституту імені Гнєсіних (тепер Російська академія музики імені Гнєсіних; 1952, клас Т. Хренникова). З 1949 — учитель дитячої музичної школи у м. Москві.

Протягом 1952–1957 і 1967–1995 працював у Одеській консерваторії ім. А. В. Нежданової (тепер Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової): викладач (з 1952), старший викладач (з 1968), в. о. доцента (з 1973), доцент (з 1989). Викладав спеціальність (композиція, музикознавство), аналіз музичних творів, аранжування, читання симфонічних партитур, історію оркестрових стилів, методику викладання теоретичних дисциплін. Водночас — викладач теоретичних дисциплін (сольфеджіо, гармонії, поліфонії, інструментознавства, методики викладання гармонії) Одеського музичного училища (тепер Одеський коледж мистецтв ім.
К. Ф. Данькевича).

Член Спілки композиторів України (з 1958). Відповідальний секретар (1971–1976), заступник голови (з 1976) Одеської організації Спілки композиторів України.

Творчість

У творчості його кумиром був Д. Шостакович. Тяжів до академізму. Звертався до патріотичної тематики, не уникав кон’юнктурних тем (про В. Леніна, комуністичну партію тощо). Провідною була тема війни.

Одним із перших українських композиторів написав твори для органа, експериментував з його тембрами. Автор значної кількості інструктивних п’єс педагогічного репертуару.

Твори: балет «Легенда про Ларру» на власне лібрето за оповіданням М. Горького «Стара Ізергіль» (1971, не був поставлений); хореографічна поема «Соната-вальс» (1976); вокально-симфонічні: кантати — «Сильна країна моя» на слова С. Васильєва і С. Сєвєрцева (1952), «Величальна Москві» на вірші О. Ющенка (1954), «Монумент героям, загиблим у боях за Радянську батьківщину» на слова І. Рядченка (1967), «Обіцяємо тобі» на слова В. Маяковського (1970); для симфонічного оркестру — поема «Три пальми» (1941, за М. Лермонтовим), 2 сюїти з балету «Легенда про Ларру» (1961–1971); «Реквієм Невідомому матросу» на вірші Р. Рождественського (1964), сюїта «Фестивальні зустрічі» (1979), симфонія «Присвята» (1993); концерти: 2 для фортепіано з оркестром (1948, 1957); для віолончелі з оркестром — Концерт-буфф (1979); «Увертюра» для оркестру народних інструментів (1970-і); камерно-інструментальні ансамблі; твори для органа — «Симфонічні фуги», Варіації на тему пісні про Довбуша (обидва — 1972); п’єси для фортепіано («Казка», 1956; дитячий цикл «У зоопарку», 1962), віолончелі з фортепіано («Поема-соната», 1950; «Думка», 1959); триптих для скрипки, присвячений Д. Шостаковичу (1977); хоровий цикл на вірші І. Франка (1957), хоровий твір «І він буде судити» (1994); вокальні цикли на вірші С. Єсеніна (1960), О. Пархоменка (поезії, знайдені в руїнах Заксенгаузена, 1961), музика до драматичних вистав, пісні на вірші Л. Балабана, К. Іванова, О. Суркова, О. Жарова, М. Ісаковського.

Автор музикознавчих, методичних праць, статей, серед яких: «Збірка завдань з гармонії» (1982), «Про виховання молодих композиторів» (1983).

За тривалий час педагогічної праці створив власну композиторську школу, виховав кілька поколінь композиторів, з-поміж яких — П. Захаров (викладач у музичних школах м. Одеси), О. Нежигай (викладач Дніпровської консерваторії ім. М. Глінки, голова Дніпровського відділення Національної спілки композиторів України), В. Ніколаєв (викладач Уманського музичного училища), С. Таранець (викладач Одеської національної музичної академії ім. А. Нежданової), В. Храпачов (заслужений діяч мистецтв України, м. Київ) та ін.; музикознавців, з-поміж яких — В. Сумарокова (кандидат мистецтвознавства, професор, викладачка Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, м. Київ), Ан Чунг (заступник міністра культури В’єтнаму м. Ханой).

Праці

Сборник задач по гармонии. Киев : Музична Украина, 1981. 80 с.

Література

  1. Клин В. Поліфонічні фортепіанні твори // Музика. 1980. № 1. С. 3–5.
  2. Одесская консерватория. Славные имена, новые страницы / Ред.-сост. Е. Н. Маркова. Одесса : Гранд-Одесса, 1998. 333 с.
  3. Одеській державній музичній академії імені А. В. Нежданової — 90 / Ред.-упоряд.: Р. М. Розенберг, А. О. Стьопін, О. І. Самойленко. Одеса : Друк, 2003. 224 с.

Автор ВУЕ

І. М. Сікорська


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Сікорська І. М. Ассєєв, Ігор Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ассєєв, Ігор Михайлович (дата звернення: 1.03.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
11.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ