Асмаї

Асма́ї (аль-Асмаї; араб. عبد الملك الأصمعي‎; повне ім’я — Абдуль-Малік ібн Курайб ібн Абдуль-Малік ібн Алі ібн Асма аль-Багілі; 740, м. Басра, тепер Ірак — 828, м. Басра, тепер Ірак) — лінгвіст, поет. Писав арабською мовою.

Асмаї

(عبد الملك الأصمعي)

Народження 740
Місце народження Басра, Ірак
Смерть 828
Місце смерті Басра, Ірак
Напрями діяльності літературна творчість, поезія

Життєпис

Замолоду цікавився наукою. Вивчав філологію в Халіля аль Фарахіді та ін. Зацікавився лексикографією. Служив при дворі халіфа Харуна аль-Рашида в м. Багдаді, а після смерті халіфа повернувся в м. Басру й заснував власну школу, згуртувавши коло себе філологів. Тривалий час мандрував пустелею, спостерігаючи за бедуїнами та їхніми звичаями, ретельно фіксуючи їхнє мовлення. Це стало основою для лексичних трактатів.

Творчість

Написав низку трактатів, що охоплюють лексику важливих семантичних полів (людське тіло, верблюд, кінь, вівця, дикі та свійські тварини та ін.). Глосарії такого зразка можна вважати першими кроками у вивченні величезного арабського лексикону; вони містять основні матеріали для багатьох розділів пізніших тлумачних словників. Польові дослідження були головним методом накопичення матеріалів для вивчення доісламської та ранньоісламської поезії.

Аль-Асмаї зібрав у племен касиди та вірші відомих поетів, доповнив їх розлогими філологічними коментарями і в такий спосіб створив антології, які потім його учні передавали наступним поколінням учених. Ці твори залишаються найдавнішими першоджерелами давньої арабської поезії. Творчий доробок налічує приблизно 60 праць аль-Асмаї, з яких опубліковано 11 лексикографічних та 7 поетичних творів (головний із них — «Асмаійят»). Авторство ще 6 виданих трактатів приписують аль-Асмаї помилково.

Твори

  • al-Ibil // Texte zur arabischen Lexikographie. Leipzig : Harrassowitz, 1905. P. 66–157.
  • Khalq al-insān // Texte zur arabischen Lexikographie. Leipzig : Harrassowitz, 1905. P. 158–232.
  • Al-Aḍdād // Drei arabische Quellenwerke über die ʾAddād. Beirut : Imprimerie Catholique, 1913. P. 5–70.
  • al-Dārāt // Dix Anciens Traités de Philologie Arabe. Beirut : Imprimerie Catholique, 1914. P. 3–16.
  • al-Nabāt wa-l-shajar // Dix Anciens Traités de Philologie Arabe. Beirut : Imprimerie Catholique, 1914. P. 17–62.

Література

  1. Abū l-Ṭayyib al-Lughawī, Marātib al-naḥwiyyīn / Ed. Muḥammad Abū l-Faḍl Ibrāhīm. Cairo : Dār Nahḍat Miṣr, 1974. P. 80–105.
  2. Фильштинский И. М. История арабской литературы V — начало Х века. Москва : Наука, 1985. 528 с.
  3. Рыбалкин В. С. Арабская лексикографическая традиция. Киев : Наукова думка, 1990. 146 с.
  4. Weipert R. «Al-Aṣmaʿī» // Encyclopaedia of Islam : in 13 vol. / Ed. by K. Fleet, G. Krämer, D. Matringe et al. 3rd ed. Leiden : Brill, 2009. 184 p.
  5. Baalbaki R. The Arabic Lexicographical Tradition: From the 2nd/8th to the 12th/18th Century. Leiden : Brill, 2014. 490 p.

Автор ВУЕ

В. С. Рибалкін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Рибалкін В. С. Асмаї // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асмаї (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
16.03.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ