Аскаридоз
Аскаридо́з (від грец. άσϰαρίδες — аскарида) — паразитоз, спричинений аскаридою людською. Є космополітним, антропонозним геогельмінтозом із групи нематодозів.
Зміст
Історична довідка
Термін «аскарида» увів Гіппократ, гельмінта уперше виявив 1683 Е. Тайсон (1651–1708; Велика Британія), описав вид із сучасною назвою 1758 К. Лінней.
Етіологія та патогенез
Збудником аскаридозу є аскарида людська (Ascaris lumbricoides), життєвий цикл якої складається з двох стадій: міграційної та кишкової. Людина заражається під час вживання їжі та напоїв, які містять зрілі яйця гельмінта. Із тонкого кишківника личинки, що вивільнилися з яєць, через серцево-судинну систему мігрують до легень, а звідти згодом повертаються до тонкого кишківника, де перетворюються на дорослих особин.
Клініка
У міграційну фазу виникають загальнотоксичні та алергічні прояви, ознаки ураження дихальних шляхів за типом бронхіту, ринофарингіту. Характерним є синдром Леффлера. Кишкова фаза може перебігати субклінічно або із симптомами ураження травного тракту та астеноневротичними проявами.
Діагностика
На стадії міграції личинок можна виявити в харкотинні методом мікроскопіювання. Хронічну стадію аскаридозу діагностують на підставі виявлення яєць у випорожненнях (овоскопія).
Лікування
Хворим на аскаридоз у фазі міграції для лікування призначають мінтезол, альбендазол, у кишковій фазі — левамізол, комбантрин тощо.
Профілактика
Профілактика аскаридозу базується на заходах із виявлення та дегельмінтизації осередків.
Література
- Holland C. Ascaris: the Neglected Parasite. Amsterdam; Boston : Elsevier, 2013. 460 p.
- Козько В. М., М’ясоєдов В. В., Соломенник Г. О. та ін. Медична паразитологія з ентомологією. 2-ге вид, випр. Київ : ВСВ «Медицина», 2017. 336 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Козько В. М., Садовниченко Ю. О., М'ясоєдов В. В. Аскаридоз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аскаридоз (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.04.2021
