Арт-ринок

Арт-ри́нок [від лат. ars (artis) — мистецтво та ринок] — поліфункціональний регулятор попиту та пропозиції на твори мистецтва.

Основним завданням арт-ринку є: інтеграція взаємовідносин між різними суб’єктами — митцями, постачальниками посередницьких послуг (арт-експерти, арт-консультанти, куратори, арт-банкінг, арт-критики, мистецтвознавці), покупцями, колекціонерами, аукціонними будинками, арт-дилерами, галереями, музеями, інвестиційними фондами, арт-ярмарками, виставками, бієнале, організаціями юридично-правового супроводження, фінансовими установами, засобами масової інформації; синхронне виконання соціальних функцій — інформаційної, посередницької, ціноутворюючої, стимулюючої, регулюючої, соціокультурної та художньо-естетичної. Одна з умов успішного функціонування арт-ринку — формування і розвиток його інфраструктури, що забезпечує просування товарів від митця до споживача, тобто забезпечує формування потреби в митцях і їхній творчості.

Існує два різновиди арт-ринків, які є взаємопов’язаними та іноді перетинаються: первинний арт-ринок для розміщення нових творів мистецтва та вторинний ринок — для вторинного (та подальшого) продажу творів мистецтва. Первинний арт-ринок безпосередньо забезпечує виплату митцям за їхню майстерність, час, витрати на створення твору мистецтва. При цьому протягом понад 150 років провідною залишається роль арт-дилерів (як правило, на цивілізованих первинних арт-ринках для молодих митців, що вже здійснили перші персональні виставки, ціни арт-дилерів перебувають у діапазоні 500–10 000 доларів США за твір мистецтва). Домінуючим параметром оцінювання вартості твору мистецтва на первинному ринку є розмір твору. Ціноутворення на твори мистецтва на вторинному ринку регулюється принципами попиту та пропозиції. Проте, досить впливовими залишаються арт-дилери первинного продажу твору мистецтва та маркетинг. На вторинному арт-ринку необхідно брати до уваги багато чинників, але один із найбільш релевантних показників є репутація автора й історія продажів або список продажів (важливо відстежувати, хто купує роботи: наявність твору у колекціях провідних музеїв світу, у зібраннях колекціонерів зі світовою репутацією тощо). Узагальнено основні характеристики арт-ринку: низько ліквідний, непрозорий, недостатньо врегульований, високі трансакційні витрати, інвестиції з високим ризиком, довгостроковість отримання прибутку (розраховувати на певні дивіденди можна у перспективі 810 років), залежність від хаотичного суспільного смаку та тенденцій моди.

Світовий арт-ринок у 2019 налічував приблизно 310 810 підприємств, включаючи 296 580 арт-галерей та 14 230 аукціонних будинків. Кількість зайнятих на світовому арт-ринку у 2019 — 3 млн осіб, що є відносно стабільною, починаючи з 2016. Три основні арт-центри світу: США (44 % світових продажів), Велика Британія (20% світових продажів) та Китай (18 % світових продажів), загалом 82 % вартості світових продажів у 2019.

Станом на 2020 в Україні працює близько 150 галерей, арт-ринок представлено творами близько 2 000 художників. Цей показник незначний в порівнянні з досягненнями інших європейський країн, але міжнародні контакти допомагають арт-ринку України реалізовувати міжнародні проекти та залучатися до прогресивних зрушень і нових досягнень закордонних кураторів світового рівня.

Література

Андрощук Г. О., Давимука С. А. Арт-ринок і право слідування в ЄС та Україні: економіко-правовий аналіз // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2015. Вип. 1. С. 49–58.
Павліченко Н. В. Сучасний український арт-ринок: проблеми і рішення // Магістеріум. Культурологія. 2015. Вип. 59. С. 57–61.
The Art Market 2020. Basel : The Art Basel ; Zurich : UBS, 2020. 384 p. URL: https://d2u3kfwd92fzu7.cloudfront.net/The_Art_Market_2020-1.pdf