Артамонов, Олексій Михайлович

Партизанка. Художник Олексій Артамонов, 1966

Артамо́нов Олексі́й Миха́йлович (18.02.1918, с. Введенка, тепер Пичаєвського р-ну, Тамбовської обл., РФ — 18.12.2011, м. Київ, Україна) — живописець, графік, народний художник УРСР (з 1985).

Артамонов, Олексій Михайлович

Рік народження 18.02.1018
Місце народження Введенка, Росія
Рік смерті 18.12.2011
Місце смерті Київ, Україна
Напрями діяльності образотворче мистецтво, живопис


Відзнаки

Ордени Леніна (1945), Дружби народів (1981), Вітчизняної війни І ступеня (1985), «За мужність» (2002), Богдана Хмельницького (2002)
Почесні звання заслужений діяч мистецтв УРСР (1974), народний художник УРСР (1985)


Життєпис

Працював декоратором у Московському театрі оперети.

У 1934–1938 навчався в Московському державному обласному художньому педагогічному училищі образотворчих мистецтв пам’яті повстання 1905 року (тепер Московське академічне художнє училище) у М. Кримова (1884–1958; Росія).

1938 був призваний до Червоної армії. Проходив службу м. Старокостянтинові (Україна) в танкових військах.

У роки Другої світової війни брав участь у бойових діях у Фінляндії (1939–1940), Польщі, зокрема в бою проти танкових з’єднань Е. фон Манштейна (1941). Поранений, потрапив в оточення. З 1942 — керівник підпільної групи, згодом воював у складі партизанського загону (заступник командира партизанського загону ім. Устима Кармалюка у складі з’єднання Кам’янець-Подільської області).

Після визволення України працював головним художником Виставки партизанської слави (1945–1949).

Член Національної спілки художників України (з 1945).

Творчість

Творча діяльність Артамонова охоплювала галузі монументального мистецтва і плаката, художнє оформлення виставок, музеїв; брав участь у святковому оформленні м. Києва.

Твори виконані в реалістичній манері. Він є автором низки робіт, присвячених подвигу партизанів у роки Другої світової війни: «Партизанка» (1966), «Народні месники» (1967), «За Батьківщину» (1971), «У тилу ворога» (1972), «Після бою» (1974), «Іде війна народна» (1975), «Підривники» (1977), «У загін до С. А. Ковпака» (1979), «На бойове завдання» (1983), «Портрет партизана» (1984), «На визволеній землі» (1985) та ін. У них художник образотворче осмислює події війни, створює портрети її учасників.

З 1950-х працював над суто пейзажними творами, спочатку в техніці олійного живопису й темпери, а згодом акварелі [«Щучинка ввечері» (1971), «Водопілля на Дніпрі» (1976), «Похмуро в горах» (1979), «Сніг тане» (1981), «Гроза насувається» (1982)» «Буряний вечір» (1983)]. Автор серії краєвидів Закарпаття, Криму і Середньої Азії, акварелей, рисунків із пейзажами Греції, Іспанії, Нідерландів, Польщі, Угорщини, Югославії.

Серед творів: історичне полотно «Велика дружба. Зустріч Тараса Шевченка з Михайлом Щепкіним» (1988), картини «Нафтова вишка. Борислав» (1947), «Оранка» (1957), «Теплий вечір» (1963), «Сільська хата» (1967), «На сонячній полонині» (1991), «Дніпро. Букрин» (1995), «Чорне море» (2001) та ін.

Артамонов брав участь у вітчизняних і зарубіжних виставках (з 1947). Його роботи зберігаються в музеях України та ін. країн.

Визнання

Нагороджений орденами: Леніна (1945), Дружби народів (1981), Вітчизняної війни І ступеня (1985), «За мужність» (2002), Богдана Хмельницького (2002), Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР (1968), Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2007), срібною медаллю ім. М. Грекова (1987) та ін.

Заслужений діяч мистецтв УРСР (1974).

Похований на Байковому кладовищі.

Додатково

Протягом 1943, воюючи у партизанському загоні, підірвав 12 ворожих ешелонів із живою силою і технікою, підбив німецький танк і вивів з оточення частину гаубичного армійського полку, за що був представлений до звання Героя Радянського Союзу (нагороду не отримав за рішенням М. Хрущова).

Література

  1. На межі ІІ–ІІІ тисячоліть: Художники Києва. Із древа життя українського образотворчого мистецтва. Живопис. Графіка. Скульптура / Упоряд. В. Л. Андрієвська. Київ : Криниця, 2009. 524 с.
  2. Артамонов Олексій Михайлович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Кн. 1. / Гол. ред. Г. Скрипник. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2019. С. 70.

Автор ВУЕ

С. М. Панкратьєв


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Панкратьєв С. М. Артамонов, Олексій Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артамонов, Олексій Михайлович (дата звернення: 1.03.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ