Арно, Антуан-Венсан

Портрет Арно Антуана-Венсана, 1801. Худ. Франсуа-Андре Венсан, Версальський палац, Франція

Арно́, Антуа́н-Венса́н (фр. Arnault, Antoine-Vincent; 22.01.1766, м. Париж, Франція — 16.09.1834, замок Антівілль, комуна Бреоте, тепер регіон Нормандія, Франція) — письменник, драматург і поет, державний діяч, член Інституту Франції (з 1799), член Французької академії (з 1803), її постійний секретар (з 1833). Писав французькою мовою.

Арно, Антуан-Венсан (Arnault, Antoine-Vincent)
Народження	22.01.1766
Місце народження	Париж
Смерть	16.09.1834
Місце смерті	Бреоте
Місце діяльності	Французька академія
Напрями діяльності	право, поезія, драматургія

Відзнаки
Ордени	Орден Почесного легіону (1803)

Життєпис

Вивчав право, але захопився поезією. 1785 був секретарем кабінету графині Прованської. У вересні 1792, під час Великої французької революції (коли розпочався терор) виїхав до Англії. Однак 1793 повернувся до Франції, був заарештований; згодом звільнений за постановою Комітету громадського порятунку, в якій зазначалося, що закон про емігрантів не поширюється на поетів.

1797 Бонапарт Наполеон доручив Арно управління Іонічними островами. Від 1805 Арно був віце-президентом Інституту Франції, з 1808 — радником і генеральним секретарем університетської ради Імператорського університету. Працював над створенням «Словника Французької академії», з 1805 був членом комісії з його укладання.

1815 під час «Ста днів» Наполеона був депутатом, міністром народної освіти.

Після реставрації монархії втік до м. Брюсселя (Бельгія). 1816 його позбавлено усіх посад і крісла члена Французької академії. У листопаді 1819 повернувся до Франції, 1829 поновлено як члена Французької академії.

1831–1834 викладав літературу у Політехнічній школі (м. Париж). До політичної діяльності не повертався, займався літературною творчістю.

Творчість

Арно — представник класицизму. Писав вірші-героїди, елегії, романси. У трагедіях «Маріус у Мінтурні» («Marius à Minturnes»; 1791), «Лукреція» («Lucrèce»; 1792) висловлювалися республіканські ідеї.

Автор праць «Нові біографії сучасників» («Nouvelle biographie des contemporains»; т. 1–20; 1820–1825), «Політична і військова кар’єра Наполеона І» («Vie politique et militaire de Napoléon Іer»; т. 1–3; 1822), трагедій «Б’янка і Монкассіно, або Веніціанці» («Blanche et Montcassin, ou Les Vénitiens»; 1798), «Гійом де Нассау» («Guillaume de Nassau»; 1826), «Вигнанець, або Гвельфи і гібелини» («Le Proscrit, ou les Guelfes et les Gibelins»; 1827) та ін., байок (1814, 1819), ліричних віршів [деякі з них, зокрема «Листок» («La feuille»), де в образній формі змальована доля емігранта, відірваного від рідної землі, перекладені багатьма мовами, серед яких і українська], «Спогадів шістдесятирічної людини» («Souvenirs d’un sexagénaire»; т. 1–4; 1833).

Українською мовою окремі поезії Арно переклали М. Філянський, М. Терещенко.

Нагороди

Кавалер ордена Почесного легіону (з 1803).

Цитати

«Бідний листику опалий, І запилений, і в’ялий, Мчиш куди ти без надій?» «Я не знаю. Дуб мій рідний Знищив лютий буревій. Мчу тепер я жалюгідний, Гнаний силою вітрів, Аквілонів і Зефірів, Серед піль, серед лісів, Між долин і між узгір’їв. Я без скарг і без жалів Мчу туди, куди віками Лине все у певний строк,— Між лавровими листками І троянди пелюсток».
(Арно А.-В. Листок // Сузір’я французької поезії / Перекл. з франц. М. Терещенка. Київ : Дніпро, 1971. Т. 1. С. 353–354).

Твори

Œuvres, v. 1–8. Paris : Bossange, 1824–1827.
Укр. перекл. — Листок. — Хрущ // Сузір’я французької поезії. Київ : Дніпро, 1971. Т. 1. С. 353–354.
«Листок зірвався з рідних віт…» // Тисячоліття. Поетичний переклад України-Русі. Київ : Дніпро, 1995. С. 5–38.

Література

Обломиевский Д. Литература французской революции (1789–1794). Москва : Наука, 1964. 356 с.
Trousson R. Antoine Vincent Arnault (1766–1834). Un homme de lettre entre classicisme et romantisme. Paris : Honoré Champion, 2004. 352 р.
Antoine-Vincent Arnault // Académie française. URL: http://www.academie-francaise.fr/les-immortels/antoine-vincent-arnault
Antoine, Vincent Arnault // Assemblée nationale URL: http://www2.assemblee-nationale.fr/sycomore/fiche/(num_dept)/16186

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Арно, Антуан-Венсан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арно, Антуан-Венсан (дата звернення: 10.10.2026).

Оприлюднено: 21.12.2019