Армстронг, Джон

А́рмстронг, Джон Алекса́ндр (англ. John Alexander Armstrong; 04.05.1922, м. Сент-Огастін, шт. Флорида, США ― 23.02.2010, там само) — політолог та історик, дослідник радянської політичної системи, політичної практики націоналізму (зокрема українського). Член НТШ (1986), Президент Американської асоціації розвитку слов’янських студій.

Армстронг, Джон

(John Alexander Armstrong)

Народження 04.05.1922
Місце народження Сент-Огастін
Смерть 23.02.2010
Місце смерті Сент-Огастін
Alma mater Чиказький університет, Колумбійський університет
Напрями діяльності Політологія

Життєпис

Народився в сім’ї ірландських та іспанських іммігрантів. Армстронг навчався в школах м. Джексонвілл, у 1940 закінчив середню школу Роберта Е. Лі, після чого навчався в бізнес-коледжі. У 1942 вступив до Чиказького університету. У листопаді 1942 був мобілізований до інженерних військ США. Учасник Другої світової війни.

У 1949 закінчив Чиказький університет, отримав ступені бакалавра філософії й магістра. У 1950–1953 навчався в Колумбійському університеті, де отримав ступінь доктора філософії публічного права та уряду.

Воєнний досвід вплинув на напрям наукових досліджень Армстронга, зокрема вивчення проявів націоналізму в Європі. На підставі аналізу архівних документів (у т. ч. німецьких) та інтерв’ю українців, німців, інших учасників війни Армстронг підготував дисертацію, присвячену українському націоналізмові в роки Другої світової війни.

Упродовж 1954–1984 працював в Університеті Вісконсин-Медісон на кафедрі політології. Армстронг відіграв важливу роль у розвитку програм дослідження Росії, Східної Європи і славістики в університеті. У 1958 разом з істориком М. Петровичем започаткував Програму Російського регіонознавства. У 1960 ця програма була об’єднана з Програмою Східної Європи і стала попередницею сучасного Центру російських, східноєвропейських і центральноазійських досліджень (CREECA).

Викладав порівняльну політологію в університетах Колорадо, Колумбії, Вісконсину. Армстронг залишив університет у 1984 і повернувся в м. Сент-Огастін (Флорида, США).

Діяльність

Армстронг вільно володів французькою, німецькою, російською та українською мовами. Особливістю його наукового підходу було широке використання результатів польових досліджень (інтерв’ю учасників подій). Вивчаючи основні елементи радянської політичної системи (ідеологію, комуністичну партію, державний апарат, систему управління, номенклатуру, механізми згуртування суспільства) і досліджуючи європейську адміністративну еліту й нації до націоналізму, окремо приділяв увагу історико-політичним процесам в Українській РСР періоду Другої світової війни та рокам, що їй передували.

Наукові дослідження Армстронга з української проблематики присвячені українському націоналізму («Український націоналізм. 1939–1945», 1955); формуванню й структурі влади в Українській РСР («Радянська бюрократична еліта: предметне дослідження українського апарату», 1959); партизанському рухові, колабораціонізму тощо. Армстронг обґрунтував передбачення, згідно з яким наслідки правління консервативної радянської еліти поставлять перед новим керівництвом не вирішувані проблеми, що призведе до втрати системою своєї ідеологічної основи та врешті поставить під сумнів легітимність і доцільність єдиного центру ухвалення рішень. Армстронг розкрив негативні прояви націоналістичної діяльності, насамперед деякі запозичення з ідеології фашизму (нацизму), оформлені в концепцію «інтегрального націоналізму».

Вважав комуністичний режим аналогічним фашистському, проти яких український націоналізм вів боротьбу. Армстронг звернув увагу на односторонній наголос українського націоналізму 1939–1945 на етнічні й культурні проблеми на шкоду соціальним і економічним, на брак реалістичних керівників, що завадило йому здобути масову політичну підтримку на всій території Української РСР. У повоєнному українському націоналізмові вбачав як його близькість до націоналізму воєнних часів (використання дисидентами 1960-х методів підпільної роботи), так і суттєві відмінності між ними (орієнтацію на співпрацю з іншими націоналістичними рухами, на утвердження й захист прав і свобод людини та громадянина). Активно співпрацював з науковими інститутами й видавництвами української діаспори, кілька разів відвідував Україну.

Армстронг акцентував увагу на усталеності, тяглості суб’єктивних характеристик етнічних спільнот. Він заперечував абсолютизацію модерності націй, натомість наголошував на необхідності розгляду значно довшого процесу етнічної еволюції, під час якої відбувалось виникнення, занепад та відродження етносів чи етнічних груп.

Феномен етнічності, на думку Армстронга, тісно пов’язаний із релігійними та класовими змінами. Вчений указав на три складники, завдяки яким існування етносів чи етнічних груп простежується упродовж тривалого періоду: символи, міфи і спосіб комунікації, характерні для певного етносу.

Праці

Дисертацію Армстронга «Український націоналізм, 1939–1945» опубліковано в 1955 з наступним перевиданням мовою оригіналу в 1963, 1990. У 2008 книгу видано російською мовою (2015-го перевидано зі змінами).

Праці: «Організація й контроль партизанського руху» (Organization and control of the partisan movement, 1954); «Український націоналізм, 1939–1945» (Ukrainian nationalism, 1939–1945, 1955); «Радянська бюрократична еліта: предметне дослідження українського апарату» (The Soviet bureaucratic elite: a case study of the Ukrainian apparatus, 1959); «Політика тоталітаризму» (The politics of totalitarianism, 1961); «Есе на джерелах для вивчення Комуністичної партії Радянського Союзу, 1934–1960» (An essay on sources for the study of the communist party of the Soviet Union, 1934–1960, 1961); «Ідеологія, політика та уряд у Радянському Союзі» (Ideology, politics and government in the Soviet Union, 1962); «Нації перед націоналізмом» (Nations before nationalism, 1962); «Радянські партизани у Другій світовій війні» (Soviet partisans in World War 2, 1964); «Радянський Союз: у напрямку протиставлення чи співіснування?» (The Soviet Union: toward confrontation or coexistence? 1970); «Європейська адміністративна еліта» (The european administrative elite, 1973); «Соціалізація для модернізації в багатоетнічній еліті» (Socializing for modernization in a multi-ethnic elite, 1978); «Радянізація України, 1917–1923: комуністична доктрина й практика національного самовизначення» (The sovietization of Ukraine, 1917–1923: The communist doctrine and practice of national self-determination, 1980) та ін.

Визнання

Стипендіат стипендії Ґуґенгайма (Грант Ґуґенгайма) у сфері суспільних наук для студентів США і Канади (1967).

Праці

  • Armstrong J.A. Nations before Nationalism. Chapel Hill: Univ. of North Carolina Press, 1982. 447 p.
  • Armstrong J. Ukrainian Nationalism (3d ed.). Englewood, Colorado: Ukrainian Academic Press, 1990. 361 p.
  • Армстронг Дж. Партизанская война. Стратегия и тактика. 1941–1943 / Дж. Армстронг. – М. : Центрполиграф, 2007. – 429 с.
  • Армстронг Дж. Советские партизаны. Легенда и действительность. 1941–1944 / Дж. Армстронг. – М. : Центрполиграф, 2007. – 597 с.
  • Армстронг Дж. Украинский национализм. Факты и исследования / Дж. Армстронг / Пер. Юрий Бехтин. – М. : Центрполиграф, 2014. – 368 с.

Література

  1. Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму. Київ : Либідь, 1999. 352 с.
  2. Майборода О. Армстронґ (Armstrong) Джон // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. – Київ : Парламентське вид-во, 2011. С. 40.
  3. Савченко О. В. Армстронґ Джон Александер // Енциклопедія сучасної України. URL : http://www.esu.com.ua/search_articles.php?id=43274.
  4. Симоненко Р. Г. Армстронг Джон Александр // Енциклопедія історії України : у 10 т. : [укр.] / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 1: А–В. С. 124.

Автор ВУЕ

Б. Л. Дем’яненко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Дем’яненко Б. Л. Армстронг, Джон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Армстронг, Джон (дата звернення: 24.10.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ