Аркадія

Аркадія, ландшафт

Арка́дія (грец. Ἀρϰαδι̂α) — історична область у центрі півострова Пелопоннес.

Епонімом Аркадії є напівбог Аркас (Аркад), син Зевса й німфи Каллісто (в іншому варіанті міфу — син Пана й Каллісто).

Під час міграції дорійців на півдні (т. з. дорійське вторгнення на Пелопоннес) у 13–12 ст. до н. е. Аркадія не потрапила в залежність від дорійських племен, через що там збереглося ахейське населення.

В Аркадії, на відміну від інших областей Пелопоннесу, був поширений аркадо-кіпрський (південно-ахейський) діалект давньогрецької мови (унаслідок міграції ахейців із п-ова Пелопоннесу на о. Кіпр там також був поширений цей діалект).

Попри зростання ролі Спарти на Пелопоннесі Аркадія зберігала незалежність до 6 ст. до н. е. Проте вона була не цілісним політичним утворенням, а групою слабко пов’язаних між собою невелеких міст-держав, довкола яких групувалися сільські поселення, які значною мірою жили натуральним господарством. У 6 ст. до н. е. Аркадія увійшла до Пелопоннеського союзу, центральну роль у якому відігравала Спарта.

Унаслідок занепаду влади Спарти під час Пелопоннеської війни Аркадія вийшла з-під її безпосереднього впливу.

371–370 до н. е. міста-держави Аркадії утворили Аркадський союз із центром у новознаснованму м. Мегалополісі. Наприкінці 360-х до н. е. Аркадський союз розколовся — м. Мантінея підтримало Спарту, міста Тегея й Мегалополіс — м. Афіни.

Аркадські міста відігравали важливу роль у воєнних подіях на Пелопоннесі впродовж наступного століття, у 230-х до н. е. приєдналися до Ахейського союзу. Після розгрому останнього Римською республікою 146 до н. е. Аркадія увійшла до складу провінції Македонія, після відокремлення від неї провінції Ахея у 27 до н. е. опинилася в її складі.

У візантійську добу Аркадія входила до складу феми Еллада (до 9 ст.), згодом — до феми Пелопоннес.

У середні віки та Новий час назва «Аркадія» вживалася лише як географічне поняття, не позначаючи якоїсь адміністративної одиниці.

Під час реформи в Королівстві Греція 1833–1836 було утворено ном Аркадія, межі якого приблизно відповідали однойменній давній історичній області. Центром ному стало м. Триполі. Ном Аркадія з незначними змінами адміністративних кордонів проіснував до адм. реформи 2011, коли на його території було утворено периферійну одиницю Аркадія.

У добу Ренесансу в літературі й мистецтві набув поширення образ Аркадії як країни з ідилічним селянським побу- том. У 1480-х поет Я. Саннадзаро (1458–1530; Італія) описав щасливе життя пастухів Аркадії в написаному сумішшю прози й віршів творі «Аркадія» («Arcadia»), який на тривалий час став зразком для творів у жанрі пасторалі. Його наслідували Л. Ф. де Вега в частково віршованому пасторальному романі «Аркадія» («La Arcadia»; 1598), поет Ф. Сідні (1554–1586; Велика Британія) у пасторальному романі «Аркадія» («Arcadia»; написаний у 1570–1580-х, частково опублікований посмертно 1590–1593, повністю виданий після виявлення повного рукопису 1926).

У літературі й мистецтві 19–20 ст. образ Аркадії вживається як умовне позначення країни щасливого безтурботно життя.

Назву «Аркадія» має низка населених пунктів у різних країнах світу, наприклад, в Україні — курортний район м. Одеси.