Апофеоз

Апофео́з (грец. ἀποϑεωσις — обожнювання, від ἀπο… — префікс зі значенням видалення або перетворення і ϴεός — Бог), апотеоз, апотеоза, апофеоза. 1) У Стародавній Греції та Стародавньому Римі — обряд зарахування видатних правителів за їхні особливі заслуги до сонму богів.

2) Обожнювання, уславлення, звеличування якоїсь особи, події чи явища.

3) У театральному мистецтві — урочиста фінальна масова сцена спектаклю, святкової концертної програми чи циркової вистави, яка уславлює народ, героя або якусь подію. Зазвичай монументальна, сповнена піднесення. Форма апофеозу розроблена в західноєвропейському театрі (опери Ж.-Б. Люллі), а також в українському театрі 16–18 ст. — драми «Володимир» (1705) Феофана (Прокоповича), «Милість Божа» невідомого автора.

4) В образотворчому мистецтві (зокрема живописі епохи бароко та класицизму) — зображення вознесіння душі померлого (зазвичай католицького святого, хоча трапляються сюжети про видатних полководців і державних діячів).

5) Урочисте завершення чогось.

6) Вищий ступінь чогось.

Література

  1. Клековкін О. Ю. Theatrica. Київ : Фенікс, 2012. 800 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Апофеоз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апофеоз (дата звернення: 4.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ