Апофазія

Апофазі́я (від грец. ἀπόφασις — заперечення) — композиційний і стилістичний прийом, що полягає в енергійному запереченні раніше висловленого міркування, гадки в межах мовної партії однієї й тієї ж особи (власне автора, ліричного персонажа тощо). Наприклад, у поемі «Герострат» (1889) В. Самійленка:

... Кожний умира, і ряд віків Його без жалю забуттям покриє. О, що кажу я? Що кажу? Хіба ж Усіх покрило забуття собою? Хіба таких на світі не було. Що їх ім’я віки переживає?

Апофазія відображає суперечливе становлення думки суб’єкта, відіграє значну роль у побудові медитативної форми (див. Медитація).

Автор ВУЕ

М. П. Бондар

Покликання на цю статтю: Бондар М. П. Апофазія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апофазія (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.06.2020