Апарат штучного кровообігу

Апара́т шту́чного кровоо́бігу — спеціальне медичне обладнання, здатне забезпечувати процеси життєдіяльності людини за умов, коли серце або легені перестають повністю або частково виконувати свої функції.

Історична довідка

Ідеї про можливість втілити в життя «збереження в живому стані будь-якої частини тіла» висловлювали в 1812, але перший примітивний пристрій, який складався з механізму нагнітання крові та оксигенації, з’явився 1885.

Перший апарат штучного кровообігу (автожектор) сконструювали вчені С. Брюхоненко і С. Чечулін у 1926 (Росія). Апарат застосовували лише в експериментах на собаках, а не в клінічній практиці під час операцій на серці людини.

03.07.1952 кардіохірург і винахідник Ф. Додрілл (США) провів першу успішну операцію на відкритому серці людини з використанням апарату штучного кровообігу «Dodrill-GMR», який розробив у співпраці з компанією «Дженерал Моторс» («General Motors»). Відтоді апарат штучного кровообігу почали активно застосовувати за кількома методиками: штучний кровообіг повністю всього організму; регіонарний штучний кровообіг, коли біологічною рідиною постачають певний орган або ділянку; різні варіації допоміжного кровообігу.

Характеристика

Принцип роботи апарату штучного кровообігу — тимчасове заміщення функцій серця і легенів. Складається з кількох блоків:

  • Оксигенатор. Кров потрапляє в нього з катетеризованих вен правого передсердя самопливом, де вона насичується киснем і звільняється від вуглекислого газу. У деяких оксигенаторах кров з’єднується з газом (бульбашкові, плівкові), в інших — вона насичується киснем через газопрониклу мембрану.
  • Артеріальний насос. За своєю конструкцією він може бути мембранний, камерний, роликовий, пальчиковий. Його основна функція полягає в нагнітанні оксигенованої крові в артерію.
  • Коронарний відсмоктувач. Його завдання — відсмоктувати кров, яка виливається з рани, і повертати її в циркуляторний контур апарату штучного кровообігу.
  • Теплообмінник. Зігріває або охолоджує кров до певної потрібної температури. Так, щоб уникнути травмування клітин крові під час перфузії (а це можливо в разі тривалих оперативних втручань, коли вона проходить через циркуляторний контур багаторазово), використовують гіпотермію (штучно знижену температуру). Теплообмінник може бути трубчастим або щілинним.
  • Фільтр-пастка. Кров, потрапляючи в апарат штучного кровообігу, може утворити згустки, містити бульбашки газу, тому перед зворотним надходженням у кровоносне русло пацієнта її фільтрують.

Апарат штучного кровообігу дає змогу надати хірургічну допомогу при захворюваннях серця, зокрема, невідкладну хірургічну допомогу (в разі інфаркту міокарда, розриву післяінфарктної аневризми серця тощо). Методи його використання і сама апаратура постійно поліпшуються і модернізуються, що сприяє розвитку кардіохірургії та інших галузей медицини.

Література

  1. Галетти П. М., Бричер Г. А. Основы и техника экстракорпорального кровообращения. Москва : Медицина, 1966. 295 с.
  2. Черенько М. П., Ваврик Ж. М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими. Київ : Здоров’я, 2000. 614 с.
  3. Sarkar M., Prabhu V. Basics of cardiopulmonary bypass // Indian Journal of Anaesthesia. 2017. Vol. 61 (9). P. 760–767. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5613602/

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Бойко В. В., Бучнєва О. В. Апарат штучного кровообігу // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апарат штучного кровообігу (дата звернення: 25.02.2020).

Покликання на статтю