Анізейконія

Тест (Horizontal coincidence test) для виявлення анізейконії

Анізейконі́я (від грец. ἄνισος — неоднаковий та ειϰων — образ, зображення) — захворювання, що спричиняє зміни в будові ока; виражається у різному сприйнятті реальної величини зображення, одержуваного на сітківці лівого та правого ока при бінокулярному розгляданні (див. Бінокулярний зір) предметів.

Термін «анізейконія» запропонував 1946 фізіолог, офтальмолог А. Еймс молодший (1880–1955; США).

Анізейконія може бути спричинена анізометропією (патологією клінічної рефракції ока, за якої різниця заломлювальної сили між очними яблуками перевищує 2 дптр). Іноді виникає при ізометропії (однаковій рефракції обох очей) унаслідок аномалії будови світлосприймального епітелію сітківки — відмінностей у розмірах або в розташуванні паличок і колбочок сітківки правого та лівого ока.

Різниця у величині зображень зумовлена не лише особливостями оптичного апарату ока (оптична анізейконія), а й розташуванням зорових елементів у сітківці обох очей, або невідповідністю їхньої проекції в зорові ділянки кори головного мозку (функціональна анізейконія).

Анізейконія має такі симптоми:

труднощі під час читання;
порушення сприйняття просторових співвідношень;
підвищена стомлюваність зору;
головний біль.

Для діагностування анізейконії використовують спеціальні прилади — офтальмоейконометри, анізейконометри.

Методика вимірювання анізейконії базується на одночасному пред’явленні обом очам тесту, що складається з ліній, точок або інших простих геометричних фігур, одну частину яких видно лише правим оком, другу — тільки лівим. За сприйняттям спотворення зображень фігур тесту роблять висновок про наявність та величину анізейконії.

Ступінь анізейконії подають у відсотках. Під час вимірювання анізейконії визначають, на скільки відсотків ретинальне зображення в правому оці більше чи менше за аналогічне в лівому.

Для корекції анізейконії використовують окуляри з анізейконічним склом, яке не змінює заломлювальної сили оптичної системи ока, а лише збільшує розміри одержуваних на сітківці зображень.

Література

Ames A. Binocular Vision as Affected by Relations between Binoocular Stimulus-Patterns in Commonplace Environments // American Journal of Psychology. 1946. № 59. P. 333–357.
Коломиец В. А. Определение показаний к коррекции анизейконии при анизометропии слабой и средней степени // Офтальмологический журнал. 1999. № 3. С. 170–174.
Калинин А. Картины-«оборотни» и их герои // Наука и жизнь. Москва, 2005. № 3. С. 120–129. URL: https://www.nkj.ru/archive/articles/1111/
Utine C., Cakir H., Egemenoglu A. et al. LASIK in Children with Hyperopic Anisometropic Amblyopia // Journal of Refractive Surgery. 2008. № 24 (5). P. 464–472.
Куликова И. Л., Паштаев Н. П. Кераторефракционная лазерная хирургия в реабилитации детей и подростков с гиперметропической рефракцией. Москва : Офтальмология, 2012. 236 с.
Бойчук И. М., Яхница Е. И. Морфометрические особенности слоя нервных волокон и диска зрительного нерва у детей с амблиопией и гиперметропической рефракцией // Офтальмологический журнал. 2013. № 6. С. 17–22.
Colman A. M. A Dictionary of Psychology. Oxford : Oxford University Press, 2015. P. 415.
Матросова Ю. В., Фабрикантов О. Л. Лазерные спеклы в лечении анизометропической амблиопии // Офтальмология. 2018. № 15 (2S). С. 52–57.
Фабрикантов О. Л., Матросова Ю. В. Анизометропия и анизометропическая амблиопия (обзор литературы) // Офтальмология. 2018. № 15 (1). С. 12–17.