Анчиц, Владислав Людвік

А́нчиц, Влади́слав Лю́двік (пол. Anczyc, Władysław Ludwik; псевд. — Казімеж Гуральчик; В. А. Лассота; 12.12.1823, м. Вільно, тепер м. Вільнюс, Литва — 28.07.1883, м. Краків, Польща) — письменник, видавець. Писав польською мовою.

Анчиц, Владислав Людвік (Anczyc, Władysław Ludwik)
Псевдоніми	Казімеж Гуральчик, В.&nbsp, А.&nbsp, Лассота
Народження	12.12.1823
Місце народження	Вільно, тепер Вільнюc
Смерть	28.07.1883
Місце смерті	Краків
Напрями діяльності	письменник, видавець

Життєпис

Походив із родини акторів. Медичну освіту отримав 1847 у Ягеллонському університеті (м. Краків).

1849 був доцентом кафедри хімії та фармації.

1858−1867 мешкав у м. Варшаві, де працював редактором. Був одним із укладачів реєстру гасел до 28 томів «Універсальної енциклопедії» С. Оргельбранда (1859−1868).

1868 повернувся до м. Кракова, де займався просвітницькою, видавничою й театральною діяльністю.

Від 1875 — засновник і власник друкарні.

Творчість

1848 дебютував як сатирик у журналі «Додатек до Швістка» («Dodatek do Świstka»). Автор збірки поезій «Пісні пробуджених» («Pieśni zbudzonych»; 1963); серед патріотичних поезій одна з найбільш відомих — «У Татрах» («W Tatry»). У кількох публіцистичних статтях популяризував театр та драматургію.

П’єси Анчиця ставилися у Краківському театрі. В одноактній п’єсі «Селяни-аристократи» («Chlopi i Arystokraci», 1849) показав життя польського села після скасування панщини.

Автор п’єси «Селянська еміграція» («Emigracja chłopska»; 1876), історичної драми «Косцюшко під Рацлавіцами» («Kościuszko pod Racławicami»; 1881), публіцистичної праці «Пияцтво, нужда і згуба селян» (1867), опублікованих у Львові 1876 в українських перекладах О. Стефановича (1847, с. Озеряни, тепер Тлумацького району Івано-Франківської області — 1933, м. Львів).

Анчиць та Україна

П’єса «Селяни-аристократи» була вперше поставлена у м. Львові Руським народним театром (1865) під назвою «Мужики-аристократи» в перекладі О. Левицького, і відтоді часто з’являлася на українській сцені в Галичині.

1884 І. Карпенко-Карий переробив її на жарт-водевіль «З Івана — пан, а з пана — Іван». Водевіль «Роберт і Бертран, або Два злодії» (1871) йшов у Руському народному театрі з 1876 в перекладі І. Гродського.

Твори

Obrazki dramatyczne ludowe. Warszawa : Gebethner i Wolff, 1894. 184 p.
Poezje patriotyczne i Kościuszko pod Racławicami. Krakow : Krakowskiej Spółki Wydawniczej, 1924. 159 p.
Рос. перекл. — Тень воеводы. Санкт-Петербург : В. Бессель и К°, 1877. 54 с.
Мужики Аристократы. Коломыя : Михаил Бѣлоус, 1899. 47 с.

Література

Szyjkowski M. Władysław Ludwik Anczyc: Życie i pisma : w 6 t. Kraków : Pisma, 1908. T. 1. 378 p.
Художня культура західних і південних слов’ян (ХІХ — початок ХХ століття). Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2006. С. 159.
Markiewicz H. Pozytywizm. Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2008. P. 446−447.

Автор ВУЕ

Р. Я. Пилипчук

Покликання на цю статтю: Пилипчук Р. Я. Анчиц, Владислав Людвік // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анчиц, Владислав Людвік (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.07.2020