Антонєвич, Влодзімеж

Антонє́вич, Влодзі́меж (польськ. Antoniewicz, Włodzimierz; 15.07.1893, м. Самбір, тепер Львівської області, Україна — 20.05.1973, м. Варшава, Польща) — археолог, історик, етнолог, мистецтвознавець, член Польської академії наук (з 1957), почесний член низки археологічних та історичних товариств у містах Стокгольмі, Відні, Кембриджі, Лондоні.

Антонєвич, Влодзімеж (Włodzimierz Antoniewicz)
Народження	15.07.1893
Місце народження	Самбір
Смерть	20.05.1973
Місце смерті	Варшава
Alma mater	Львівський університет, Ягеллонський університет, Віденський університет
Місце діяльності	Варшава
Напрями діяльності	археологія, історія, мистецтвознавство

Життєпис

Народився у сім’ї поштового чиновника. Закінчив гімназію у м. Львові. З 1912 вивчав давню історію й географію у Львівському університеті (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка), але на початку Першої світової війни 1914 був мобілізований. Після поранення демобілізований.

Протягом 1916–1918 працював у музеї замку Вавель (м. Краків). Продовжив навчання в Ягеллонському університеті (м. Краків), Віденському університеті, Паризькому та Карловому університеті (м. Прага).

Докторський ступінь здобув у Ягеллонському університеті за працю «Значення бурштину в давній історії Європи» (1918) під керівництвом П. Беньковського. Після габілітації у Познанському університеті (1920) і короткочасної праці доцентом прадавньої археології в цьому закладі 1921 перейшов до Варшавського університету. Відтоді працював там до 1963: з 1922 — завідувач кафедри первісної та ранньосередньовічної археології, згодом декан гуманітарного факультету (1934–1936), ректор (1936–1939, 1945). Тут здобув звання надзвичайного (1924) і звичайного (1928) професора, розгорнув активну наукову і організаційну роботу.

З 1924 водночас працював директором Археологічного музею.

Під час Другої світової війни працював кочегаром шкільних закладів у м. Варшаві (зима 1939–1940). Був членом Сенату Таємного Варшавського університету, викладав у ньому.

Провадив активну науково-організаційну роботу в установах Польської академії знань (м. Краків), Польської академії наук, численних наукових товариствах.

Редагував періодичні видання «Відомості археологічні» («Wiadomości Archeologicznе»), «Світовид» («Światowid»), «Поступ археології» («Postępy Archeologii»).

Створив і очолив лабораторію Польського археологічного атласу в Інституті історії матеріальної культури Польської академії наук (1955–1963).

Наукова діяльність

Написав понад 300 наукових праць. 1928 опублікував першу синтетичну працю з археології Польщі «Археологія Польщі. Нарис доісторичних і ранніх історичних часів польських земель», яка, хоча й зазнала критики, але стимулювала розвиток археологічної науки в країні.

Здійснив синтез історії виникнення мистецтва у первісних народів «Історія мистецтва найдавніших первісних суспільств» (1957), був ініціатором і редактором 10-томного видання з історії скотарства «Скотарство Татрів і Підгалля» (1959–1970).

Відкрив залишки романських будівель у містечку Віслиці (тепер місто у Свентокшиському воєводстві, Польща), створив там постійну Археологічну експедицію. Першим зробив спробу дати узагальнений науковий опис релігійних вірувань давніх словʼян у праці «Релігія давніх слов’ян» (1957).

В археологічних дослідженнях вирізнявся схильністю до узагальнення регіональних здобутків, зокрема, хронологічно окреслив узаємодії та еволюцію археологічних культур Східної Європи давньоримського часу, пов’язавши їх із загальноєвропейськими процесами. Підкреслював важливу роль германських племен у стосунках племінних етносів на теренах сучасної України.

Нагороди

Нагороджений Командорским хрестом ордена Відродження Польщі (1938), орденом Італійської корони (1937), іншими відзнаками, командор ордена Почесного легіону (Франція).

Праці

Bursztyn, jego pochodzenie i gatunki w Europie. Warszawa, 1921.
Pradzieje ziem polskich. Warszawa, 1927.
Archeologia Polski. Zarys czasów przedhistorycznych i wczesnośredniowiecznych ziem Polski. Warszawa, 1928.
O religii dawnych Słowian (1948-1949) Historia sztuki najdawniejszych społeczeństw pierwotnych. Warszawa, 1957.
Religia dawnych Słowian. Warszawa, 1957.

Література

Księga pamiątkowa ku czci Włodzimierza Antoniewicza w 40. rocznicę pracy naukowej na UniwersytecieWarszawskim od przyjaciół, kolegów i uczniów. Warszawa, 1963, cz. 1-2; Kozłowski S.K. Włodzimierz Antoniewicz, profesor z Warszawy. Warszawa, 2009.
Козловський С.К. Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905–1945 рокі // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. Київ, 2012, вип. 9.
Pracownicy naukowo-dydaktyczni Instytutu Historycznego Uniwersytetu Warszawskiego 1930–2010. Słownik biograficzny. Warszawa, 2012.
Gawkowski R. Poczet Rektorów Universitetu Warszawskiego. Warszawa, 2016.

Автор ВУЕ

Л. О. Зашкільняк

Покликання на цю статтю: Зашкільняк Л. О. Антонєвич, Влодзімеж // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антонєвич, Влодзімеж (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.03.2020