Антициклічне регулювання економіки

Антициклі́чне регулюва́ння еконо́міки — система економічної політики держави, великих корпорацій, транснаціональних компаній та наднаціональних органів, спрямована на послаблення циклічних криз і пом’якшення їх негативних наслідків, стабілізацію господарської кон’юнктури й прискорення економічного зростання. В основі цієї системи — антикризове регулювання.

Уперше застосоване в США під час кризи 1929–1933. Полягало в організації державою громадських робіт, закупівлі надлишків продукції, наданні допомоги постраждалим компаніям, здійсненні виплат безробітним.

Теоретичні засади розроблені в працях Дж. М. Кейнса, Р. Гаррода, Е. Г. Гансена, А. Ф. Бернса (1904–1987; США) та інших.

Антициклічне регулювання економіки здійснюють економічними, адміністративними та правовими методами.

Після Другої світової війни у розвинених країнах воно стало одним із важливих чинників зменшення глибини економічних криз, збільшення тривалості фази зростання економіки та скорочення фаз кризи й депресії, а також однією з форм модифікації економічного циклу.

Література

1. Burns A. F. The Frontiers of Economic Knowledge. Princeton : Princeton University Press, 1954. 367 p.
2. Економічна енциклопедія : у 3 т. / Відп. ред. С. В. Мочерний. Київ : Видавничий центр «Академія», 2000–2002. Т. 1. С. 49–50.
3. Keynes J. The General Theory of Employment, Interest and Money. Ware : Wordsworth Editions Limited, 2017. 576 p.

Автор ВУЕ

Л. Л. Кушнір

Покликання на цю статтю: Кушнір Л. Л. Антициклічне регулювання економіки // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антициклічне регулювання економіки (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.12.2020