Антифунгальні засоби

Антифунга́льні за́соби (від анти… та лат. fungus — гриб), протигрибкові препарати, антимікотики — антимікробні препарати, які застосовують для профілактики та лікування мікозів.

До появи в медичній практиці специфічних антифунгальних засобів для лікування пацієнтів із мікозами застосовували антисептики та калію йодид. Першим антифунгальним препаратом був представник групи азолів — бензимідазол (1944).

Антифунгальні засоби поділяють на групи залежно від хімічної структури, способу застосування (системний чи місцевий / зовнішній), джерела отримання, механізму дії тощо.

Антифунгальні засоби порушують життєдіяльність мікроскопічних грибів мікроміцетів, справляючи фунгіцидний чи фунгістатичний ефекти залежно від дози та механізму дії.

Традиційно для антифунгальних засобів природного походження використовували термін «антибіотики» (гризани, полієни-макроліди, поліпептиди-кандини). Нині поділ за джерелом походження втратив актуальність, оскільки більшість природних антимікотиків отримують хімічним синтезом.

Механізм дії антифунгальних засобів полягає у пошкодженні клітинної оболонки, порушенні синтезу її компонентів (сфінголіпідів, ергостеролу, глюканів), інгібуванні синтезу нуклеїнових кислот, білка або порушенні поділу клітин.

За хімічною структурою антифунгальні засоби поділяють таким чином: полієни, азоли (похідні імідазолу, триазолу), аліламіни, тіокарбомати, морфоліни, похідні гідроксипіридону та препарати інших груп.

Для системного застосування рекомендовані:

  • полієни (амфотерицин В, ліпідні форми амфотерицину В);
  • похідні азолів (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, тербінафін);
  • гризани (гризеофульвін);
  • кандини (каспофунгін).

До місцевих антимікотиків належать:

  • полієни (ністатин, леворин, амфотерицин В);
  • похідні азолів (біфоназол, ізоконазол, кетоконазол, клотримазол та ін.);
  • препарати інших груп (нафтифін, тербінафін, циклопірокс, аморфолін, хлорнітрофенол).

Антифугальні засоби застосовують відповідно до правил раціональної антимікробної терапії (див. у статті Антибактеріальні засоби).

Література

  1. Сергеев Ю. В., Шпигель Б. И., Сергеев А. Ю. Фармакотерапия микозов. Москва : Медицина для всех, 2003. 200с.
  2. Клиническая фармакология / Под ред. В. Г. Кукеса. Москва : Геотар-Медиа, 2006. 936 с.
  3. Практическое руководство по антиинфекционной химиотерапии / Под ред. Л. С. Страчунского, Ю. Б. Белоусова, С. Н. Козлова. Смоленск : МАКМАХ, 2007. 464 с.
  4. Климко Н. Н. Микозы: диагностика и лечение. Руководство для врачей. 2-е изд. перераб. и доп. Москва : Ви Джи Групп, 2008. 336 с.
  5. Asif M. Review on Antimicrobial Agents // ReviewArticle. 2017. Vol. 1. № 5. URL: https://juniperpublishers.com/omcij/pdf/OMCIJ.MS.ID.555573.pdf
  6. Довідник лікарських засобів, зареєстрованих в Україні станом на 18.12.2017. URL: https:// medhud.info
  7. Державний формуляр лікарських засобів. Випуск десятий. Київ. 2018. 1222 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вринчану Н. О., Дронова М. Л. Антифунгальні засоби // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антифунгальні засоби (дата звернення: 6.08.2020).

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ