Антитерористична коаліція
Антитерористи́чна коалі́ція — міжнародне об’єднання на чолі з США, утворене у вересні — жовтні 2001 після терактів 11.09.2001, з метою ліквідації «Аль-Каїди» та інших терористичних організацій. Зокрема, військові сили коаліції здійснили антитерористичну операцію в Афганістані (2001–2014), військову операцію проти «Ісламської держави» (ІДІЛ) на Близькому Сході (з 2014), низку інших антитерористичних операцій.
Історична довідка
Військова фаза антитерористичної операції під умовною назвою «Непохитна свобода» розпочалася 07.10.2001.
20.12.2001 Рада Безпеки ООН на основі Боннської угоди ухвалила спеціальну резолюцію № 1386, яка вперше санкціонувала розгортання в Афганістані (переважно в м. Кабулі та його околицях) Міжнародних сил сприяння безпеці, тобто поліційних сил чисельністю 5 тис. осіб. З серпня 2003 керівництво, комплектування і забезпечення Міжнародних сил сприяння безпеці взяла на себе НАТО. На вересень 2004 кількість американських військ в Афганістані становила 16 тис. осіб, а Міжнародних сил сприяння безпеці — 7300; у 2005 — чисельність американських військових частин дорівнювала вже 18 тис. осіб.
З 2014 антитерористична коаліція на чолі з США веде боротьбу проти терористичної організації ІДІЛ на територіях Іраку, Сирії та Лівії. Кампанія отримала назву «Непохитна рішучість». Залучені в основному американські ВПС за підтримки місцевих союзників, переважно Іракських сил безпеки та Сирійських демократичних сил. Також авіаудари по позиціях ІДІЛ здійснили Велика Британія, Франція, Туреччина, Канада, Нідерланди, Данія, Бельгія, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Йорданія.
На початку 2020 антитерористична коаліція заявила про скорочення операцій проти «Ісламської держави» на Близькому Сході.
Характеристика
В антитерористичній коаліції в різний спосіб взяло участь 40 країн світу: контингент військ налічував 15 тис. осіб, із них 7,5 тис. — американські військовослужбовці. Загальне керівництво силами коаліції здійснював Верховний головнокомандувач збройними силами США президент Дж. Буш, безпосереднє командування реалізовував головнокомандувач Об’єднаного Центрального командування збройних сил США генерал Т. Френк.
Участь в антитерористичній коаліції взяли Велика Британія, Іспанія, Німеччина, Італія, Канада, Туреччина і Франція. Австралія, Йорданія, Пакистан, Філіппіни, Оман тощо не брали участі в бойових діях коаліції, але надали різні види допомоги коаліціантам. Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан дали згоду на розташування на своїй території підрозділів збройних сил коаліції. Україна дозволила використовувати свій повітряний простір. Окрім цього, у складі міжнародних сил було сформовано поліційний підрозділ чисельністю 5,5 тис. військових (з 20 країн) для підтримання порядку в Афганістані. З військово-технічних засобів коаліція мала 140 стратегічних бомбардувальників, 320 одиниць крилатих ракет, 51 корабель тощо.
У розпорядженні талібів було 80–85 тис. вояків, 160 танків, 250 БТР та БМП, 200 гармат і мінометів, 22 винищувачі МІГ-21, 300 зеніток, 200 зенітно-ракетних комплексів типу «Стріла» та «Стінгер». 2007 в Афганістані дислокувалася 41 тис. військовослужбовців НАТО, з них 26 тис. — із США, але їх не вистачало для остаточного придушення опору «Талібану».
Крім санкціонованої військової присутності в Афганістані Резолюцією ООН № 1401 від 28.032002 запроваджено Допоміжну місію ООН в Афганістані. Основними завданнями місії, яка об’єднувала діяльність 16 органів прокуратури та інститутів ООН (що діяли Афганістані), були:
- сприяння досягненню національного примирення;
- виконання завдань і управлінських обов’язків, покладених на ООН в Афганістані Боннськими угодами (захист прав людини, верховенство закону, рівність статей тощо);
- управління діяльністю ООН із вирішення гуманітарних проблем, питань реконструкції та відновлення, взаємодії з урядом Афганістану.
Література
- Marsden P. The Taliban: War, Religion and the New Order in Afghanistan. London : Zed Books, 2002. 176 p.
- Умнов А. Операция «Антитеррор» и перспективы гражданской войны в Афганистане. Москва : Центр Карнеги, 2003. С. 62–82.
- Зеленецький В. С., Ємельянов В. П. Концептуальні основи визначення категоріально-понятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом. Харків : Кроссроуд, 2006. 80 с.
- Современный тероризм. Учебное пособие для высшей школы / Под ред. Н. И. Горлача, М. П. Требина. Харьков : Тимченко, 2006. 492 с.
- Chandra V. The Unfinished War in Afghanistan 2001–2014. New Delhi : Pentagon Press, 2015. 340 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Троян С. С. Антитерористична коаліція // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антитерористична коаліція (дата звернення: 11.10.2026).
