Антилімфоцитарна сироватка

Антилімфоцита́рна сиро́ватка (від анти… та лімфоцит) — імунна сироватка, що містить антитіла до лімфоїдних клітин, переважно до лімфоцитів.

Історична довідка

Антилімфоцитарну сироватку вперше отримав І. Мечников шляхом імунізації морської свинки селезінковою тканиною щура.

У 1900 О. Безредка (Росія) довів цитотоксичну дію антилімфоцитарної сироватки на лімфоїдні клітини in vitro. Пізніше було доведено лейко- та лімфопенічну дію антилімфоцитарної сироватки in vivo, а також інгібувальну дію на розвиток реакцій гіперчутливості сповільненого типу.

Шляхи отримання

Антилімфоцитарну сироватку отримують шляхом імунізації тварин одного виду (продуцент) лімфоїдними клітинами іншого виду (донор). Для імунізації використовують клітини селезінки, лімфатичних вузлів, тимусу, лімфоцити, отримані прижиттєво дренуванням грудної лімфатичної протоки (ductus thoracicus).

Найбільшу імуносупресивну активність мають антилімфоцитарні сироватки, отримані шляхом імунізації клітинами тимусу та лімфоцитами грудної лімфатичної протоки.

Застосування

Антилімфоцитарну сироватку застосовують:

1) при захворюваннях, у патогенезі яких є автоімунний компонент (гострий рецидивуючий ревматизм, ревматоїдний поліартрит та ін.);

2) при трансплантації життєво важливих органів як імуносупресивний агент (див. Імуносупресія).

Здатність антилімфоцитарної сироватки пригнічувати в організмі реакцію гіперчутливості сповільненого типу використовують у трансплантології як один із механізмів впливу на реакції трансплантаційного імунітету, опосередковані лімфоїдними клітинами.

У клінічних умовах антилімфоцитарну сироватку використовують завжди в комплексі з іншими імуносупресивними препаратами, що дає змогу збільшити тривалість «виживання» трансплантатів. У деяких випадках застосування антилімфоцитарної сироватки в загальній схемі імуносупресії істотно не збільшувало термінів виживання трансплантату, однак було корисним, оскільки давало змогу знизити дозу кортикостероїдів та зменшити частоту виникнення інфекційних ускладнень.

Тривале використання антилімфоцитарної сироватки може призвести до патологічних змін у паренхіматозних органах, а також супроводжуватися внутрішніми кровотечами внаслідок тромбопенічної дії.

Література

  1. Краскина Н. А., Холчев Н. В., Лопатина Т. К. Характеристика депресивного действия антилимфоцитарной сыворотки и антилимфоцитарного глубулина на продукцию антител у мышей // Микробиология, эпидемиология и иммунология. 1971. Т. 2. С. 83.
  2. Verghese P. S., Dunn T. B., Chinnakotla S., Gillingham K. J., Matas A. J., Mauer M. S. Calcineurin inhibitors in HLA-identical living related donor kidney transplantation. Nephrology, dialysis, transplantation: official publication of the European Dialysis and Transplant Association // European Renal Association. 2014. Vol. 29. № 1. P. 209–218.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Назарчук О. А., Прокопчук З. М. Антилімфоцитарна сироватка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антилімфоцитарна сироватка
Дата звернення: 23.01.2020.

Посилання на статтю