Антадзе, Додо Костянтинович

დოდო კონსტანტინეს ძე ანთაძე.jpg

Антáдзе, Додо́ (повне ім’я та по батькові — Ісаак Костянтинович; грузин. დოდო კონსტანტინეს ძე ანთაძე; 11.10.1900, с. Вардзна, тепер Харагаульський муніципалітет, регіон Імеретія, Грузія — 18.04.1978, м. Тбілісі, тепер Грузія) — театральний режисер, культурний діяч, один із засновників сучасного грузинського театру, народний артист Грузії (з 1940), народний артист СРСР (з 1971).

Антадзе, Додо Костянтинович

(დოდო კონსტანტინეს ძე ანთაძე)

Справжнє ім’я Ісаак
Рік народження 11 .10 1900
Місце народження Вардзна
Рік смерті 18 .04 1978
Місце смерті Тбілісі


Відзнаки

Ордени Червоного Прапора (1941, 1946, 1950), «Знак Пошани» (1958)


Життєпис

Навчався 1919–1920 у театральній студії Г. Джабадарі у м. Тифлісі (тепер м. Тбілісі, Грузія). Учень реформатора сцени й засновника грузинського театру К. Марджанішвілі. У 1920-х працював у театрах м. Тбілісі: помічник режисера (1920–1924), режисер (1925–1927) в театрі Шота Руставелі; режисер у Тбіліському театрі робітників (1927–1928); керівник Грузинського театру юного глядача (1928).

Разом із учнями К. Марджанішвілі (В. Анджапарідзе, Т. Чавчавадзе, У. Чхеїдзе та ін.) брав участь у створенні 2-го державного театру драми в м. Кутаїсі (тепер Грузинський академічний драматичний театр імені К. Марджанішвілі) та працював у ньому: режисер (1928–1933), художній керівник і директор (1933–1938).

Очолював інші театри Грузії: Кутаїський драматичний театр імені Л. Месхішвілі (1938–1952), Тбіліський російський драматичний театр імені О. С. Грибоєдова (1952–1957), Грузинський драматичний театр імені Шота Руставелі (1957–1962). Ставив також вистави у театрі м. Гюмрі (Вірменія). Голова театральної спілки Грузії (1962‒1977). Похований в Дідубійському пантеоні.

Творчість

Режисерське мистецтво Антадзе характеризувалось цілісністю художнього задуму. Центральне місце в його творчості займали п’єси сучасних авторів. Ставив також твори світової класики.

Серед режисерських робіт: «Вільгельм Телль» Ф. Шиллера (1927), «Овече джерело» Лопе де Веги (1928), «Будинок на березі Кури» К. Каладзе (1931), обидві — спільно з К. Марджанішвілі, «Гурія Ніношвілі» Ш. Дадіані (1934), «Отелло» (1939) і «Король Лір» (1941) В. Шекспіра, «Ревізор» М. Гоголя (1952), «Хевісбері Гоча» за мотивами творів О. Казбегі (1956), «Вогни Картлі» В. Канделакі (1961),, «Кутаїсці» Л. Санікідзе (1962) та інші.

Автор мемуарів: «Дні недавнього минулого» (т. 1–2; 1966), «Поряд з Марджанішвілі: Спогади» (1975; Державна премія Грузинської РСР імені К. Марджанішвілі, 1977), в яких розповідає про створення сучасного театру в Грузії.

Нагороди

Нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (1941, 1946, 1950), орденом «Знак Пошани» (1958), медалями.

Праці

  • დღეები ახლო წარსულისა: რეჟისორის მოგონებანი. თბილისი : ლიტერატურა და ხელოვნება, 1966. 403გვ.
  • თეატრალური ზესტაფონი. თბილისი : ხელოვნება, 1978. 181გვ.

Р о с. п е р е к л. —

  • О творчестве К. А. Марджанишвили // Константин Александрович Марджанишвили: Творческое наследие: Воспоминания: Статьи и доклады: Статьи о Марджанишвили / Ред. кол. Э. Н. Гугушвили, Д. С. Джанелидзе, В. Д. Жгенти и др. Тбилиси : Заря Востока, 1958. С. 542–562.

Література

  • Февральский А. В. Театр имени Руставели: Очерк развития. Москва : Искусство, 1959. 450 с.
  • Гугушвили Э. Театральные портреты. Тбилиси : Литература да Хеловнеба, 1968. 218 с.

Автор ВУЕ

Т. Д. Мороз


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Мороз Т. Д. Антадзе, Додо Костянтинович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антадзе, Додо Костянтинович (дата звернення: 3.04.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.03.2020

Покликання на статтю