Аномалія (геофізика)

Аномалія — відхилення від загального (нормального) характеру розподілу фізичних полів Землі, зумовлені неоднорідністю її будови й різноманітністю фізичних властивостей мінеральної речовини, з якої вона складається. Інтенсивність геофізичних аномалій в кожній точці земної поверхні характеризується різницею між спостереженим і нормальним (теоретичним) значенням величини фізичного поля, обчисленої, виходячи з припущення про однорідність геологічної будови й відповідний розподіл фізичних властивостей речовини земних надр. Розрізняють аномалії: гравітаційні, магнітні (див. Аномалія магнітна), сейсмічні, термічні, електричні, радіоактивні та ін. Геофізичні аномалії досліджують з метою з’ясування їхньої природи, вивчення глибинної будови Землі, прогнозування, пошуків і розвідки родовищ корисних копалин.

Література

1. Яцентюк Ю. В. Геоекологія. Вінниця : Глобус-Прес, 2008. 395 с.
2. Меньшов О. І. Магнетизм верхньої частини розрізу земної кори: природна та техногенна складові // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Геологія. Вип. 1 (60). Київ, 2013. С. 28–32.
3. Богословский В. А., Горбачев Ю. И., Жигалин А. Д. и др. Геофизика. 4-е изд. Москва : Книжный дом Университет, 2015. 320 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Аномалія (геофізика) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аномалія (геофізика) (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2020