Анно, Жан-Жак

Jean-Jacques Annaud par Claude Truong-Ngoc février 2015.jpg

Анно́, Жан-Жак (фр. Annaud, Jean-Jacques; 01.10.1943, м. Жювізі-сюр-Орж, тепер регіон Іль-де-Франс, Франція) — кінорежисер, сценарист і продюсер, член французької Академії красних мистецтв (з 2007).


Анно, Жан-Жак

(Annaud, Jean-Jacques)

Народження 01.10.1943
Місце народження Жювізі-сюр-Орж
Alma mater Паризький університет
Напрями діяльності кіномистецтво, кінематограф, реклама


Відзнаки

Ордени Орден Мистецтв та літератури
Премії Сезар (1982, 1985, 1986)
Лауреат премії Оскар 1977



Життєпис

Батько Анно був службовцем на залізниці, мати — секретаркою. З дитинства Анно захоплювався фотографією й кіно; у 8 р. вирішив стати кінематографістом. Закінчив Вищу національну школу ім. Л. Люм’єра, Інститут вищих кінематографічних студій, а також Паризький університет, де здобув ступінь ліценціата літератури.

У 19 р. зняв свій перший короткометражний фільм «Сім смертних гріхів кінематографіста» (1962). Служив у армії в Камеруні. Працював на телебаченні, 1968–1986 зняв як режисер понад 500 рекламних фільмів, у яких застосовував нові технічні прийоми, використовував диких тварин, птахів. Ця робота була для нього підготовкою до зйомок великих фільмів, навчила працювати швидко та ефективно. Відтоді працює як кінорежисер і сценарист.

Творчість

У 1976 Ж.-Ж. Анно зняв свій перший повнометражний фільм «Перемога, співаючи» («La victoire en chantant») — названий за першим рядком «Похідної пісні», написаної за часів Великої французької революції поетом М.-Ж. Шеньє. В англо-американському прокаті фільм отримав назву «Біле і чорне у кольорі» («Black and White in Color»). За цю стрічку 1977 Анно було нагороджено премією «Оскар» у номінації «найкращий іноземний фільм».

Режисер, автор сценарію, продюсер чи співпродюсер фільмів «Удар головою» (спортивна сатира на світ футболу; 1978), «Війна за вогонь» (доісторичні пригоди; 1981, дві премії «Сезар» — за кращий фільм і кращу режисуру, 1982), «Ім’я Рози» [середньовічний детективний роман за твором У. Еко; 1986, премія «Сезар» за кращий іноземний фільм, премія Донателло (Італія) за кращий іноземний фільм, премія за кращий фільм (Німеччина), 1987], «Ведмідь» (філософська екологічна фреска; 1988, премія «Сезар» за кращу режисуру, 1989), «Коханець» [любовна драма за однойменним романом М. Дюрас; 1991, премія японської критики, премія за кращий фільм, кращу режисуру (Японія), 1992], «Крила відваги» (епопея Аеропошти, 1994; перший фільм, знятий за цифровою технологією IMAX 3D), «Сім років у Тибеті» [біографічний історичний фільм за книгою Г. Гаррера; 1997, премія кіно, мистецтва і есе (Німеччина), велика премія кіно (Нідерланди), кращий фільм 1997 у Німеччині та Нідерландах, «Сталінград» (у Квебеку отримав назву «Ворог на порозі»; військова драма, 2001), «Два брати» (фільм про долю двох тигрів, 2004), «Його величність Мінор» (міфологічний фільм, 2007), «Чорне золото» (епопея про відкриття нафти в Аравії; 2011), «Кінобум у Китаї» (2015), «Останній вовк» (фільм про стосунки людини і тварини, 2015). Зняв як режисер 10-серійний детективний телесеріал «Правда про справу Гаррі Квеберта» (2018) за романом Ж. Діккера.

У фільмах Анно знімалися відомі актори (А. Бандерас, П. Деваер, В. Кассель, Т. Ш. Коннері, Б. Пітт та ін.).

Анно — автор автобіографічної книги «Життя для кіно» (2018; у співавторстві).

Нагороди

Премія «Оскар» (1977), премія «Сезар» (1982, 1986). Нагороджений також премією «Сезар» за кращий рекламний фільм (1985), Премією Французької Академії та Великою національною премією кіно (1988). Командор французького Ордена мистецтв і літератури (2013).

Цитати

«Існують три великі групи конфліктів, на яких ґрунтується більшість фільмів: людина проти людини, людина проти себе самої та людина проти природи»

«Il y a trois grands groupes de conflits sur lesquels reposent la plupart des films: l’homme contre l’homme, l’homme contre lui-même, et l’homme contre la nature»

(Ж.-Ж. Анно. Цит. за електронним джерелом: Jean-Jacques Annaud a dit... // Le Figaro Scope. URL: http://evene.lefigaro.fr/citations/jean-jacques-annaud).


Література

  1. Jean-Jacques Annaud // Les maîtres du cinema français. Paris : Bordas, 1990. P. 234.
  2. Le Nom de la rose // Beylie C., Pinturault J. Les film-phares du cinéma contemporain depuis 1968. Paris : Bordas, 1995. P. 129–130.
  3. Bonnal N. Jean-Jacques Annaud: un cinéaste sans frontières. Paris : Maule, 2001. 274 p.
  4. Beylie Cl. Une histoire du cinéma français. Paris : Larousse, 2005. 546 p.
  5. Le Nom de la rose // 100 films du roman à l’ecran. Paris : Nouveau Monde éditions, 2011. P. 214–215.
  6. Jean Jacques Annaud (офіційний сайт). URL: http://jjannaud.com/officiel/

Автор ВУЕ

C. В. Глухова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Глухова C. В. Анно, Жан-Жак // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анно, Жан-Жак (дата звернення: 14.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
28.02.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ