Анна Стюарт
А́нна Стю́арт (англ. Anne Stuart; 06.02.1665, м. Лондон, тепер Велика Британія — 01.08.1714, там само) — королева Англії, Ірландії й Шотландії (з 1702), після укладення Акта про унію — перша королева Великої Британії й Ірландії (1707–1714), друга дочка короля Якова ІІ (Джеймса ІІ). Остання представниця династії Стюартів на англійському троні.
|
Анна Стюарт (Anne Stuart) | |
|---|---|
| Народження | 06.02.1665 |
| Місце народження | Лондон |
| Смерть | 01.08.1714 |
| Місце смерті | Лондон |
| Місце поховання | Вестмінстерське абатство |
| Місце діяльності | Велика Британія |
| Напрями діяльності | державна діяльність, політична діяльність |
Зміст
Життєпис і діяльність
Була вихована й отримала освіту в суворо протестантському дусі (див. Протестантизм). 1683 одружилася з принцом Георгом Данським (1653; Данія — 1708; Велика Британія). Анна Стюарт не залишила нащадків (усі її діти померли в дитинстві, зокрема син Вільгельм (1698–1700, Англія), герцог Глостерський, помер у віці 11 років), тож її спадкоємцем на троні, відповідно до Акту про престолонаслідування (1701), став Георг І — засновник Ганноверської династії.
Правління
Посіла престол після смерті короля Вільгельма ІІІ Оранського в березні 1702. Період її правління визначався послабленням ролі монарха й посиленням впливу кабінету міністрів та парламенту. Це стало результатом слабкого здоров’я королеви й розвитку загальних тенденцій до обмеження королівської влади після Славної революції 1688 та ухваленого 1689 Білля про права (див. також Англійська революція).
Внутрішня політика
У роки правління Анни Стюарт активізувалася внутрішньополітична міжпартійна боротьба вігів і торі. Королева, беручи активну участь у діяльності уряду й регулярно відвідуючи парламентські дебати в Палаті Лордів, підтримувала партію торі та відстоювала інтереси державної Англіканської церкви. Королева особисто опікувалася справами церкви, що знайшло відображення в утворенні 1704 т. з. Дару Королеви Анни (англ. Queen Anne’s Bounty) — постійного фонду для підвищення доходів найбіднішого англіканського парафіяльного духовенства (кліру).
Водночас герцог Мальборо симпатизував партії вігів і проводив політику непотизму. Зокрема, призначав на ключові пости в уряді своїх родичів, що згодом призвело до політичних інтриг і змін у домінуванні політичних партій в уряді й парламенті.
Правління Анни Стюарт стало епохою культурного піднесення та становлення британського Просвітництва. У цей час творили письменники Д. Дефо, Дж. Свіфт, А. Поуп, Дж. Аддісон, науковець сер І. Ньютон. З іменем королеви пов’язаний перший у світі закон про захист авторського права — Статут королеви Анни 1710 (англ. Statute of Anne; також відомий як англ. Copyright Act). Це перший в історії офіційний законодавчий акт, який закріпив і захищав виключні авторські права авторів і книговидавців.
Об’єднання Англії й Шотландії
Під егідою королеви вжито заходів для міждержавного об’єднання Англії та Шотландії в єдине королівство. Парламенти обох країн активізували практичні кроки щодо підготовки союзного договору через політичну кризу в Англії (наслідок Війни за іспанську спадщину) і погіршення економічної ситуації в Шотландії. Головні труднощі, які довелося врегульовувати, стосувалися спадкоємності шотландського трону, рівноправного доступу шотландських купців до ринків Англії та її колоній, а також збереження шотландської правової системи та пресвітеріанської церкви. Результатом стало набуття чинності союзного договору обох країн (Акта про Унію 1707) та утворення нової єдиної держави — Великої Британії з єдиним парламентом (у м. Лондоні) із рівними правами представників обох країн.
Зовнішня політика
За часів правління Анни Стюарт держава брала участь у Війні за іспанську спадщину 1701–1714 (перша в серії англо-французьких війн 18 ст. за панування на морі та в колоніях) у складі антифранцузького Великого альянсу. Полководець і головнокомандувач військами держави Дж. Черчилль, герцог Мальборо (1650–1722) здобув низку перемог над французькими військами, захопив 26 міст-фортець і став одним з найвпливовіших політичних діячів. Його дружина С. Черчилль (1660–1744; обоє — Велика Британія) тривалий час залишалася близькою подругою та радницею королеви. Велика Британія завершила участь у війні укладенням Утрехтського мирного договору 1713, який закріпив за нею статус провідної морської та колоніальної держави.
Визнання
На честь Анни Стюарт названо низку географічних об’єктів, кораблів, установ та мистецьких явищ:
- 1694 перейменовано м. Енн Арандел Таун у колонії Провінція Меріленд на м. Аннаполіс (тепер столиця штату Меріленд, США);
- 1717 захоплений у Карибському морі французький фрегат «La Concorde» один із найвідоміших піратів 18 ст. Едвард Тіч (Чорна Борода; бл. 1680-1718, Англія) перейменував на «Помста королеви Анни» (англ. «Queen Anne’s Revenge»); корабель сів на мілину 1718 поблизу узбережжя Північної Кароліни, а його рештки виявлено 1996;
На честь королеви названо:
- засновану 1704 благодійну ініціативу Дар королеви Анни (організація діяла до 1947, коли її функції передано Управлінню церковних комісарів);
- низку закладів освіти як у Великій Британії, так і в її колишніх колоніях, наприклад: Школа королеви Анни (англ. Queen Anne’s School; засновано 1894) у містечку Кавершем (графство Беркшир) — одна з найпрестижніших приватних шкіл для дівчат у Великій Британії; Граматична школа королеви Анни (англ. Queen Anne Grammar School) — престижна державна школа для дівчат у м. Йорку (графство Північний Йоркшир), що функціонувала протягом 1906–2000;
- новий британський круїзний лайнер класу «Пінакл» (англ. Pinnacle class) судноплавної компанії «Кунард Лайн» (англ. «Cunard Line») названо «Королева Анна» (англ. MS «Queen Anne»; виведений із сухого доку 2023, у перший регулярний круїз вийшов у травні 2024);
- стиль королеви Анни (англ. Queen Anne style) — один із етапів британського пізнього бароко початку 18 ст. в архітектурі й декоративно-ужитковому мистецтві, а також стиль «Відродження королеви Анни» (англ. Queen Anne Revival) — впливова архітектурна течія у Великій Британії та США кінця 19 — початку 20 ст.
Література
- Curtis G. The Life and Times of Queen Anne / Introduced by A. Fraser. London : Weidenfeld & Nicolson, 1972. 224 p.
- Gregg E. Queen Anne. 2nd ed. New Haven : Yale University Press, 2001. 483 p.
- Winn J. A. Queen Anne : Patroness of Arts. Oxford : Oxford University Press, 2014. 792 p.
- Queen Anne // The Royal Family. London, 2016. URL: https://www.royal.uk/queen-anne
- Cromwell J. L. Good Queen Anne : Appraising the Life and Reign of the Last Stuart Monarch. Jefferson, NC : McFarland & Co, 2019. 270 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Яковенко Н. Л. Анна Стюарт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анна Стюарт (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.10.2026
