Анна Леопольдівна

Анна Леопольдівна, худ. Луї Каравак, бл. 1740. Російський музей у м. Санкт-Петербург, Російська Федерація

А́нна Леопо́льдівна (18.12.1718, м. Росток, тепер Німеччина ― 19.03.1746, с. Холмогори, тепер Архангельска область, РФ) ― державна діячка, фактична правителька Російської імперії (20.11.1740–25.11.1741) як регент при своєму неповнолітньому сині Івані VI.

Анна Леопольдівна

Рік народження 18 .12 1718
Місце народження Росток
Рік смерті 19 .03 1746
Місце смерті Холмогори
Напрями діяльності політика

Життєпис

Народилася в родині герцога Карла-Леопольда Мекленбург-Шверінського та племінниці Петра I Катерини Іванівни. 1719 батька Анни Леопольдівни було позбавлено влади і фактичним правителем герцогства став його брат Крістіан-Людвіг (юридично це було оформлено 1728). 1722 Катерина Іванівна разом із дочкою Анною Леопольдівною виїхала до Росії, куди повернулася 1723.

1739 її видали заміж за герцога Брауншвейг-Беверн-Люнебургського Антона Ульріха. Ініціаторкою шлюбу була Анна Іванівна. 23.08.1740 народила першого сина — майбутнього імператора Івана VI.

Того ж року під час смертельної хвороби Анни Іванівни з ініціативи курляндського герцога Е.-Й. Бірона, фаворита імператриці, Івана VI оголошено спадкоємцем престолу. Формально він став імператором 28.10.1740, а регентом при ньому — Е.-Й. Бірон. 20.11.1740 внаслідок палацового перевороту останнього заарештували, а Анна Леопольдівна стала регентом.

06.12.1741 після державного перевороту владу здобула дочка Петра I Єлизавета Петрівна. Анну Леопольдівну разом із родиною вислали до м. Риги (тепер Латвія), де її утримували в замку. 1742 заарештованих переведено до фортеці Дюнамюнде (тепер у м. Ризі, Латвія). У січні 1744 їх перевезли до фортеці Оранієнбург (Раненбург) Рязанської губернії (тепер — м. Чаплигін Липецької області, РФ), а в червні 1744 — у с. Холмогори Архангельської губернії (тепер — Архангельска область, РФ).

Померла внаслідок ускладнень після пологів.

Діяльність

Найважливішою подією часів правління Анни Леопольдівна був початок Російсько-шведської війни 1740–1743, ініційованій Швецією, з метою перегляду результатів Північної війни 1700–1721. Значний вплив на політику Анни Леопольдівни мав організатор перевороту на її користь генерал-фельдмаршал Б.-К. Мініх, який після перевороту обійняв посаду першого міністра з військових, цивільних і дипломатичних справ.

Література

Курукин И. Анна Леопольдовна. Москва : Молодая гвардия, 2012. 303 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Анна Леопольдівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анна Леопольдівна (дата звернення: 2.04.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.03.2020

Покликання на статтю