Анна Леопольдівна
А́нна Леопо́льдівна (18.12.1718, м. Росток, тепер Німеччина ― 19.03.1746, с. Холмогори, тепер Архангельска область, РФ) ― державна діячка, фактична правителька Російської імперії (20.11.1740–25.11.1741) як регент при своєму неповнолітньому сині Івані VI.
|
Анна Леопольдівна | |
|---|---|
| Народження | 18.12.1718 |
| Місце народження | Росток |
| Смерть | 19.03.1746 |
| Місце смерті | Холмогори |
| Напрями діяльності | політика |
Життєпис
Народилася в родині герцога Карла-Леопольда Мекленбург-Шверінського та племінниці Петра I Катерини Іванівни. 1719 батька Анни Леопольдівни було позбавлено влади і фактичним правителем герцогства став його брат Крістіан-Людвіг (юридично це було оформлено 1728). 1722 Катерина Іванівна разом із дочкою Анною Леопольдівною виїхала до Росії, куди повернулася 1723.
1739 її видали заміж за герцога Брауншвейг-Беверн-Люнебургського Антона Ульріха. Ініціаторкою шлюбу була Анна Іванівна. 23.08.1740 народила першого сина — майбутнього імператора Івана VI.
Того ж року під час смертельної хвороби Анни Іванівни з ініціативи курляндського герцога Е.-Й. Бірона, фаворита імператриці, Івана VI оголошено спадкоємцем престолу. Формально він став імператором 28.10.1740, а регентом при ньому — Е.-Й. Бірон. 20.11.1740 внаслідок палацового перевороту останнього заарештували, а Анна Леопольдівна стала регентом.
06.12.1741 після державного перевороту владу здобула дочка Петра I Єлизавета Петрівна. Анну Леопольдівну разом із родиною вислали до м. Риги (тепер Латвія), де її утримували в замку. 1742 заарештованих переведено до фортеці Дюнамюнде (тепер у м. Ризі, Латвія). У січні 1744 їх перевезли до фортеці Оранієнбург (Раненбург) Рязанської губернії (тепер — м. Чаплигін Липецької області, РФ), а в червні 1744 — у с. Холмогори Архангельської губернії (тепер — Архангельска область, РФ).
Померла внаслідок ускладнень після пологів.
Діяльність
Найважливішою подією часів правління Анни Леопольдівна був початок Російсько-шведської війни 1740–1743, ініційованій Швецією, з метою перегляду результатів Північної війни 1700–1721. Значний вплив на політику Анни Леопольдівни мав організатор перевороту на її користь генерал-фельдмаршал Б.-К. Мініх, який після перевороту обійняв посаду першого міністра з військових, цивільних і дипломатичних справ.
Література
Курукин И. Анна Леопольдовна. Москва : Молодая гвардия, 2012. 303 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Анна Леопольдівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анна Леопольдівна (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.03.2020
