Аннамські гори

Аннамські гори
Тип	гірська система
Країни	В’єтнам, Лаос
Регіон	Індокитай
Найнижча точка	Біа (2830 м)
Довжина (км)	1100

Анна́мські го́ри, Чионгшон — гірська система на сході Індокитаю. Назва гір походить від назви колишнього китайського протекторату (в’єтнам. An Nam, кит. 安南 , буквально — умиротворений південь). Простягаються на 1 100 м через Лаос, В'єтнам і частково Камбоджу, повторюючи вигини берегової лінії Південно-Китайського моря. На півночі з’єднуються з відрогами Юньнаньського нагір’я. Західний макросхил більш пологий, із платоподібними масивами, а східний — стрімкий. Найвища точка Аннамських гір — гора Біа (Пхубіа; 2 830 м), розташована в масиві Сіанг-Кхуанг у Центральному Лаосі. Кілька найвищих вершин Аннамських гір розташовані поблизу вʼєтнамсько-лаоського кордону: Пу Саі Лай Ленг (2 711 м), Пу Хоат (2 452 м).

Аннамські гори складені дислокованими вапняками, пісковиками, глинистими сланцями карбонового – тріасового віку, магматичними породами переважно пермського віку. Із заходу до головного пасма прилягають плато Пхуан та Каммон, де висота вододілів становить 700–800 м, а також ізольоване плато Боловен заввишки 1000–1200 м із базальтовими покривами. Плато розчленовані широкими долинами річок Нам Нгунг, Нам Кадінг, Се Кон тощо.

У 21 ст. в лаоській частині Аннамських гір почалася розробка родовищ мідно-золото-срібних руд поліметалевих. Розвідані також поклади вугілля, цементної сировини, декоративного каміння. Схили Аннамських гір укриті густими тропічними лісами. На висоті понад 2 000 м розташовані так звані хмарні (туманні) ліси. Високогір’я малоосвоєні. Через перевали заввишки 900–1400 м проходять дороги між В’єтнамом та Лаосом. На західних терасованих схилах до 800 м розкинулися сільськогосподарські угіддя.

Під час Війни у В’єтнамі гірські стежки в Аннамських горах використовувалися армією Північного Вʼєтнаму як шляхи для відступу та поповнення запасів продовольства. У лаоській частині гір, зокрема на схилах гори Біа, й досі трапляються авіабомби, що не розірвалися.

Література

Mouret C. Le karst du Khammouane au Laos central. Dix ans de récherches spéléologiques // Spelunca. 2001. № 84 (4).
A Companion to the Vietnam War / Ed. by M. Young, R. Buzzanco. Malden, 2006.
Spooner A. Vietnam, Cambodia & Laos. 6th ed. London : Footprint Travel Guides, 2019. 576 p.