Анемофілія


Анемофілі́я (від грец. ἄνεμος — вітер і грец. φιλέω — любити), вітрозапилення — вид перехресного запилення, за якого пилок переноситься з однієї рослини на іншу за допомогою вітру. Рослини, що запилюються за допомогою вітру, називаються анемофітами. До вітрозапильних належить більшість голонасінних рослин й близько 15–20 % видів покритонасінних рослин (майже всі злакові, осокові, березові, букові, кропивні, подорожникові). Анемофітами є переважна більшість лісоутворюючих дерев зони тайги, вони також домінують у рослинних угрупованнях степів, пустель, луків, саван, арктичної зони. В лісах тропічної зони їхній відсоток зменшується. Для забезпечення опилення анемофільні рослини, як правило, ростуть щільними групами й виробляють величезну кількість пилку. Основні ознаки вітрозапильних рослин:

• непоказний або відсутній віночок;

• відкрите розташування тичинок;

пиляки на довгих нитках;

• великі, часто перисті рильця маточок;

• рясний, сухий, дрібний пилок;

• брак у квіток запаху й нектару

• часто – раннє цвітіння (до появи листя).

Самозапиленню анемофільних рослин запобігають дихогамія та роздільностатевість.

Література

  1. Бернье Ж., Кине Ж.-М., Сакс Р. Физиология цветения. Москва : Наука, 1985. Т. 1–2.
  2. Дорофеев В. Ф., Лаптев Ю. П., Чекалин Н. М. Цветение, опыление и гибридизация растений. Москва : Агропромиздат, 1990. С. 3–150.
  3. Медведев С. С. Физиология растений. Санкт-Петербург : Изд-во Санкт-Петерб. ун-та, 2004. 336 с.

Автор ВУЕ