Андрієвський, Борис Юрійович

Андріє́вський, Бори́с Ю́рійович (28.07.1898, с. Безсади, тепер Полтавської обл., Україна — 20.10.1962, м. Клівленд, штат Огайо, США) — учений у галузі хірургії; професор (з 1939); громадсько-політичний діяч.

Андрієвський, Борис Юрійович
Народження	1898
Місце народження	Безсади
Смерть	1962
Місце смерті	Клівленд
Alma mater	Харківський національний медичний університет
Місце діяльності	Україна, Німеччина
Напрями діяльності	медицина, хірургія

Життєпис

Освіту здобув на медичному факультеті Харківського медичного інституту (1926, тепер Харківський національний медичний університет). У 1938 захистив дисертацію «Експериментальні та клінічні дані про дію деяких соляних розчинів при наглій кровотечі» й отримав ступінь доктора медичних наук.

Працював асистентом, доцентом Всеукраїнського інституту вдосконалення лікарів у м. Харкові (1926–1938); професором кафедри хірургії Дніпропетровського інституту вдосконалення лікарів (1938–1941). Був науковим секретарем трьох Всеукраїнських з’їздів хірургів, одним із керівників Харківського хірургічного товариства.

Під час німецької окупації разом з іншими лікарями й науковцями добився дозволу на відкриття у Дніпропетровську (тепер м. Дніпро) медичного інституту, де очолював кафедру хірургії (1942–1943).

1943 працював завідувачем кафедри і клініки хірургії Львівських медико-природничих фахових курсів.

1944 емігрував на захід. У м. Мюнхені заснував перший шпиталь для колишніх військовополонених і втікачів з України; 1944–1952 продовжував хірургічну практику в лікарнях міст Відня (Австрія), Берліна, Мюнхена, Регенсбурга (Німеччина), Міннеаполіса, Чикаго, Клівленда (США).

Брав участь у громадсько-політичному житті української діаспори. Засновник і перший голова Українського Червоного Хреста у м. Мюнхені, ініціатор створення і член Українського лікарського товариства у Німеччині. Політичну діяльність проводив в Українському визвольному фронті, був головою Політичної ради закордонних частин ОУН.

Наукова праця

Досліджував і впроваджував у медичну практику кровозамінні розчини, зокрема препарат, який назвав «Українфузин»; опікувався питаннями хірургії печінки; лікування випадіння та раку прямої кишки, туберкульозного перитоніту; трансплантації сечоводів; резекції шлунку, суглобів та ін. Автор близько 30 наукових праць переважно українською мовою в різних царинах хірургії.

Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (з 1949); член і один з голів, заслужений член (1960) Українського лікарського товариства Північної Америки; член редколегії «Лікарського вісника» у США (1954–1961).

Праці

Діагностика та хірургічне лікування стегнової пропуклини // Харків. Мед. Архів. 1926.
Післяопераційні психози // Психоневрологія. Харків, 1936.
Лікування дуоденальної фістули післяшлункової резекції // Пр. Ін-ту вдосконалення лікарів. Харків, 1938.
Экспериментальные и клинические данные о действии некоторых солевых растворов при острой кровопотере: Сокр. диссертация на степень д-ра мед. наук / Доц. Б. Ю. Андриевский. Клиника хирургии № 2; Под общ. ред. доц. Д. С. Кагана. Харьков : Укр. ин-т усовершенствования врачей, 1939. 272 с.
Удосконалення екстраплеврального пневмотораксу // Пр. Всеукр. туб. ін-ту. 1940. № 11.

Література

Винар Л. Пам’яті Великого Громадянина // Свобода. 1962. 7 листоп.
Мовчан Ю. Людина, патріот, лікар. Жмут спогадів про Б. Андрієвського // Лікарський Вісник. 1963. № 28. С. 29–32.
Воєвідка Я. Проф. д-р Б. Андрієвський. Посмертна згадка // Лікарський Вісник. 1963. № 28. С. 40–43.
Пундій П. Українські лікарі. Львів, Чикаго : НТШ, 1994. Т. 1. С. 21–22.
Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи. Львів : НТШ, 2002. С. 61–70.
Зіменковський Б. С., Гжегоцький М. Р., Луцик О. Д. Професори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: 1784-2009. Львів : Наутілус, 2009. С. 3–4.

Автор ВУЕ

Я. В. Ганіткевич

Покликання на цю статтю: Ганіткевич Я. В. Андрієвський, Борис Юрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрієвський, Борис Юрійович (дата звернення: 10.10.2026).