Андрійо, Франсуа-Гійом-Жан-Станіслас
Андрійо́, Франсуа́-Гійо́м-Жан-Станісла́с (фр. Andrieux, François-Guillaume-Jean-Stanislas; 06.05.1759, м. Страсбург, тепер регіон Гранд Ест, Франція — 10.05.1833, м. Париж, Франція) — поет і драматург, адвокат, член Французької академії (з 1803). Писав французькою мовою.
|
Андрійо, Франсуа-Гійом-Жан-Станіслас (Andrieux, François-Guillaume-Jean-Stanislas) | |
|---|---|
| Народження | 06.05.1759 |
| Місце народження | Страсбург, Гранд-Ест, Франція |
| Смерть | 10.05.1833 |
| Місце смерті | Париж, Франція |
| Alma mater | Паризький університет, Париж, Франція |
| Напрями діяльності | літературна творчість, поезія |
Життєпис
Закінчив 1776 колеж кардинала Лемуана (м. Париж), згодом здобував юридичну освіту на факультеті права Паризького університету, водночас працював клерком у прокурора у в’язниці Шатле. 1781 отримав фах адвоката. Готував докторську дисертацію, щоб викладати на факультеті права.
З 1782 — секретар герцога Юзе, водночас працював адвокатом-консультантом. 1789 став працювати адвокатом, однак події Великої французької революції змусили його змінити наміри.
1795 був призначений суддею касаційного трибуналу. 1798 обраний членом Ради п’ятисот, а 1800–1802 — членом Трибуната, відправлений у відставку Наполеоном І Бонапартом (якому виголосив фразу: «Спиратися можна лише на те, що чинить опір»).
З 1804 працював бібліотекарем у Сенаті, 1804–1816 — професором граматики і літератури у Політехнічний школі, з 1814 — професором літератури у Колеж де Франс.
З 1795 — член Інституту Франції. З 1829 — постійний секретар Французької академії.
Виступав за свободу преси, відмовився від запропонованої йому посади цензора (з платнею 8 тис. франків).
Творчість
Був супротивником романтичної школи, прихильником класицизму. Писав п’єси, комедії у віршах.
Став відомим у 23 роки завдяки першій написаній ним комедії «Анаксимандр» («Anaximandre»; 1782), слідом за якою були поставлені комедії «Легковажні люди, або припустима Смерть» («Les Étourdis, ou le Mort supposé»; 1787), «Гельвецій» («Helvétius»; 1802), «Скарб» («Le Trésor»), «Мольєр з друзями, або Вечір в Отеї» («Molière avec ses amis, ou la Soirée d’Auteuil»; обидві — 1804), «Старий фат» («Le Vieux Fat»; 1810), «Актриса» («La Comédienne»; 1816), трагедія «Луцій Юній Брут» («Lucius Junius Brutus»; 1828) та ін. Поєднував у своїй творчості школу Ж.-Б. Мольєра й Вольтера.
Віршовані казки Андрійо — найвідоміша «Вечеря шести мудреців» («Le souper des six sages»; 1783) гідні порівняння з творами Вольтера, вирізняються простотою, дотепністю й веселістю, перша збірка вийшла 1800. Писав також казки у прозі та байки: «Оливкове дерево, Смоківниця, Виноградний кущ і Чагарник» («L’Olivier, le Figuier, la Vigne et le Buisson») та інші, публікував статті у журналі «Декад філософік, літерер і політік» («La Décade philosophique, littétaire et politique»; 1794–1807).
Автор передмови до «Словника англійської мови», нотаток про Людовика ХІІ і Генріха ІV тощо.
Українською мовою окремі поезії А. переклав М. І. Терещенко.
Офіцер ордена Почесного легіону (1831).
Цитати
Вони закохані обоє
З дитячих, незабутніх літ,
В любовнім щирім неспокої
Про білий забувають світ.
Чи то в селі, а чи у полі
Вони шукають тінь свою,
Щодня в вечірньому роздоллі
В старім стрічаються гаю. […](Андрійо Ф.-Г.-Ж.-С. Романс / Пер. з фр. М. Терещенка // Сузір’я французької поезії. Київ : Дніпро, 1971. С. 355).
Твори
- Œuvres : in 4 t. Paris : Nepveu, 1818–1823.
- У к р п е р е к л. — Романс // Сузір’я французької поезії. Київ : Дніпро, 1971. С. 355.
Література
- Andrieux F.-G.-J.-S. // Dictionnaires des littératures. Paris : Presse Universitaire de France, 1984. P. 162.
- Andrieux F.-G.-J.-S. // Le nouveau dictionnaire des auteurs de tous les temps et tous les pays. Paris : Editions Robert Laffons, 1994. P. 99.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Андрійо, Франсуа-Гійом-Жан-Станіслас // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрійо, Франсуа-Гійом-Жан-Станіслас (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 29.01.2021
