Андріанов, Микола Юхимович

Андріа́нов, Мико́ла Юхи́мович (рос. Андрианов, Николай Ефимович; 14.10.1952, м. Владимир, тепер Російська Федерація — 21.03.2011, там само) — спортсмен, гімнаст (спортивна гімнастика), заслужений майстер спорту СРСР (з 1972), заслужений тренер СРСР (з 1987), багаторазовий чемпіон.

Андріанов, Микола Юхимович (Андрианов, Николай Ефимович)
Народження	14.10.1952
Місце народження	Владимир
Смерть	21.03.2011
Місце смерті	Владимир
Напрями діяльності	професійний та олімпійський спорт
Традиція/школа	гімнастика спортивна

Життєпис і спортивна кар’єра

Кар’єра спортсмена

Народився у робітничій сім’ї. З 1964 відвідував Дитячо-юнацьку спортивну школу, де його наставником зі спортивної гімнастики був заслужений тренер СРСР М. Толкачов. 1964 отримав перший розряд із гімнастики.

1966 дебютував на всесоюзних змаганнях і став абсолютним чемпіоном СРСР серед юнаків. 1968 у складі юнацької збірної СРСР взяв участь в міжнародних юнацьких змаганнях «Олімпійські надії» у Румунії, а 1969 став чемпіоном Всеросійської спартакіади школярів. Виступав за Спортивне товариство «Буревісник».

З 1969 — майстер спорту, увійшов до складу дорослої збірної СРСР. Взяв участь у Чемпіонаті світу 1970 у м. Любляні як запасний.

1971 дебютував на Чемпіонаті Європи в м. Мадриді, де здобув 2 золоті (за опорний стрибок і вправи на коні), 2 срібні та 2 бронзові медалі (зокрема в багатоборстві). Саме тут Андріанов уперше в історії гімнастики виконав на міжнародних змаганнях потрійне сальто в зіскоку із поперечини, вдвічі ускладнив вправи на брусах, коні та вільні.

1972 став абсолютним чемпіоном на Чемпіонаті СРСР у м. Києві та завоював Кубок СРСР на змаганнях у м. Москві. На Літніх Олімпійських іграх 1972 у м. Мюнхені став олімпійським чемпіоном у вільних вправах, срібним призером у командних змаганнях та бронзовим — в опорному стрибку.

Посів друге місце у багатоборстві на Чемпіонатах світу 1973 у м. Греноблі (Франція) та 1974 у м. Варні, де здобув також золото у вправах на кільцях. 1975 виборов 4 золоті медалі на Чемпіонаті Європи у м. Берні (вільні вправи, бруси, поперечина, опорний стрибок) і виграв Кубок світу у м. Лондоні.

На Літніх Олімпійських іграх 1976 у м. Монреалі став абсолютним чемпіоном, загалом здобув 7 нагород — 4 золоті (багатоборство, вільні вправи, кільця, опорний стрибок), 2 срібні (командні змагання, бруси) та бронзову (кінь).

На Чемпіонаті світу 1978 став абсолютним чемпіоном, а також отримав золоту медаль у вправах на кільцях і 3 срібні (командні змагання, опорний стрибок, бруси).

На Чемпіонаті світу 1979 у м. Форт-Верті (США) разом з командою СРСР здобув золоту медаль у командних змаганнях, а в індивідуальних змаганнях — срібну медаль в опорному стрибку.

На Літніх Олімпійських іграх 1980 у м. Москві Андріанову була довірена честь виголосити Олімпійську присягу від імені усіх учасників змагань. Він виступав на Олімпіаді попри отриману травму та загалом виборов 5 медалей, з яких 2 золоті (командні змагання, опорний стрибок), 2 срібні (вільні вправи, багатоборство), бронзова (поперечина).

На трьох Олімпіадах загалом виборов 15 медалей (7 золотих, 5 срібних та 3 бронзові), більше ніж будь-який спортсмен на той час.

Кар’єра тренера

Одразу після Олімпіади 1980 перейшов на тренерську роботу. 1981 закінчив Владимирський державний педагогічний інститут. Працював старшим тренером молодіжної збірної СРСР (1981–1991) і дорослої збірної Російської Федерації (1991–1992). Розробив власну методику підготовки гімнастів, за якою підготовлено 15 олімпійських чемпіонів і чемпіонів світу.

Обирався членом ЦК ВЛКСМ та кандидатом у члени Бюро ЦК ВЛКСМ (1984–1988). Займався пропагандою спорту.

Автор книги «Шукай свою стежку» (1988).

Був головою Федерації гімнастики РРФСР (1985–1992).

Упродовж 12 років як суддя міжнародної категорії брав участь у суддівстві міжнародних змагань з гімнастики (зокрема, на Літніх Олімпійських іграх 1988 і Літніх Олімпійських іграх 1992).

У 1994–2002 працював тренером у Японії в компанії «Асакі». За опитуваннями двічі визнавався найкращим тренером Японії, 7 його вихованців стали чемпіонами країни.

У 2002–2011 — директор Владимирської спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з гімнастики імені М. Г. Толкачова. Останні роки життя тяжко хворів.

Похований на Алеї слави кладовища Улибишево (м. Владимир).

Нагороди та визнання

За кількістю завойованих медалей двічі занесений до Книги рекордів Гіннеса.

За опитуванням усіх міжнародних спортивних федерацій, проведеним компанією Бі-Бі-Сі (Велика Британія), визнаний найкращим гімнастом 20 століття.

Загалом мав близько 60 міжнародних спортивних нагород.

Нагороджений орденами Леніна (1976), Трудового Червоного Прапора (1980), «Знак Пошани» (1972), почесним знаком «Спортивна слава Росії» (2002), медаллю «За трудову доблесть».

Лауреат премії Ленінського комсомолу (1987).

Почесний громадянин м. Владимира (з 1981). 14.10.2016 відкрито пам’ятник Андріанову в м. Владимирі в Андріановському сквері.

Праці

Ищи свою тропу. Москва : Советская Россия, 1988. 158 с.

Література

1. Николай Андрианов / Сост. В. Л. Голубев. Москва : Физкультура и спорт, 1978. 49 с.
2. Самин Д. К. Н. Е. Андрианов // Самин Д. К. Самые знамнитые спортсмены России. Москва : Вече, 2001. 512 с.
3. Андрианов Николай Ефимович (Род. 14.10.1952) // Почетные граждане города Владимира. Владимир : Фолиант, 2003. С. 88–91.
4. Кукленко Д. В., Хорошевский А. Ю. 100 знаменитых спортсменов. Харьков : Фолио, 2005. 512 с.
5. Штейнбах В. Л. Олимпийские чемпионы: Российская империя, СССР, СНГ, Российская Федерация. Москва : Эксмо ; Русь-Олимп, 2008. 392 с.
6. Шувал В. З. Триумф провинциального тренера. Владимир : Транзит-Икс, 2014. 294 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Андріанов, Микола Юхимович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андріанов, Микола Юхимович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.07.2020