Андрущенко, Віктор Петрович
Андрýщенко, Ві́ктор Петрóвич (01.01.1949, с. Совинка, тепер Конотопського р-ну Сумської обл., Україна) — філософ, культуролог, педагог, громадський і державний діяч, член-кореспондент НАН України (з 2009), дійсний член Національної академії педагогічних наук України (з 2003), заслужений діяч науки і техніки України (з 1997), почесний професор Білоруського державного педагогічного університету імені Максима Танка (з 2009), Міжнародного університету м. Відня (2012).
|
Андрущенко, Віктор Петрович | |
|---|---|
| Народження | 01.01.1949 |
| Місце народження | Совинка |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | філософія, культурологія |
Зміст
Життєпис і діяльність
Народився в сім’ї вчителів. Навчався 1966–1968 у Конотопському індустріальному технікумі (тепер Індустріально-педагогічний технікум Конотопського інституту Сумського державного університету). Служив у лавах Збройних сил (1968–1970) у м. Мінську (Білорусь).
Закінчив 1975 філософський факультет, 1978 — аспірантуру філософського факультету Київського державного університету імені Т. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Відтоді працював в університеті: викладач, старший викладач, доцент (з 1986), професор (з 1992). У 1978 захистив кандидатську дисертацію «Основні закономірності соціалізації особистості при соціалізмі», 1991 — докторську дисертацію «Духовна культура як фактор ідейно-морального розвитку особистості».
1995–1999 — заступник міністра, згодом перший заступник Міністра освіти України. Під керівництвом і за участі В. Андрущенка підготовлені проекти Законів України «Про вищу освіту», «Про державну підтримку позашкільної освіти» тощо. Протягом 1999–2000 — керівник робочої групи з підготовки «Національної доктрини розвитку освіти України».
З 1999 — директор Інституту вищої освіти НАПН України. Від 2003 — ректор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (тепер Український державний університет імені Михайла Драгоманова).
Віце-президент Асоціації ректорів Європи (з 2010) та Спілки ректорів вищих навчальних закладів України (з 2012).
Головний редактор часописів «Вища освіта України», «Філософія освіти», «Практична філософія», «Людина і політика», «Генеза», «Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова»; член редколегії журналів «Президент», «Гуманітарна освіта».
Фахівець у галузі філософії, політології, культурології, педагогіки вищої школи. Напрями дослідницької діяльності: філософія освіти й культури, соціальна філософія та філософія історії. Один із теоретиків плюральної методології соціального пізнання та парадигмальної моделі розвитку історії соціальної філософії.
Ініціатор створення та співавтор «Педагогічної Конституції Європи», ухваленої 2-м з’їздом Міжнародної асоціації ректорів педагогічних університетів Європи (м. Франкфурт-на-Майні, 2013).
Основні праці
Автор понад 890 праць (станом на 2018). Основні праці:
«Ідеологічна ефективність культури» (1988);
«Сучасна соціальна філософія» (1996; у співавт.);
«Історія соціальної філософії» (2000);
«Культура. Ідеологія. Особистість» (2002; у співавт.);
«Вступ до філософії. Великі філософи» (2004);
«Роздуми про освіту» (2004, 2008);
«Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: досвід соціально-філософського аналізу» (2006);
«Українська культура у європейському контексті» (2007; у співавт.);
«Основи сучасної філософії освіти» (2009; у співавт.);
«Ціннісний дискурс в освіті в епоху глобалізації та інформаційної революції» (2009) тощо.
Нагороди та визнання
Лауреат премії НАН України імені Д. І. Чижевського (2003), Міжнародної премії в галузі науки і освіти «Вчений світу» (2010), Міжнародної премії у сфері наукових досліджень «Ім’я в науці» (2011), Державної премії України в галузі освіти (2013), Державної премії з науки і техніки (2017), Міжнародної премії імені І. Франка (2018).
Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України (2002, 2003); орденами: «За заслуги» (І ступінь — 2010, ІІ — 2008, ІІІ — 2003); Андрія Первозванного (ІІ ступінь, 2006); князя Ярослава Мудрого V ступеня (2015), медалями.
Праці
- Идеологическая эффективность культуры. Киев : Вища школа, 1988. 188 с.
- Історія соціальної філософії: (західноєвропейський контекст). Київ : Тандем, 2000. 412 с.
- Вступ до філософії. Великі філософи: навч. посіб. Київ; Харків : СПДФЛ Чиженко С. Ю. ; ТОВ«РИФ», 2005. 512 с.
- Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: досвід соціально-філософського аналізу. Київ: ТОВ «Атлант ЮемСі», 2006. 502 с.
У с п і в а в т. —
- Сучасна соціальна філософія. 2-ге вид., виправ. і допов. Київ: Генеза, 1996. 368 с.
- Культура. Ідеологія. Особистість. Київ : Знання України, 2002. 578 с.
- Українська культура в європейському контексті. Київ : Знання, 2007. 680 с.
- Основи сучасної філософії освіти. Київ–Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. 456 с.
Література
- Андрущенко Віктор Петрович // Філософський енциклопедичний словник / За ред. В. Шинкарука. Київ : Абрис, 2002. С. 23.
- Жадько В. Ректор високого філософського неба: Віктор Петрович Андрущенко // Жадько В. Обрані педагогікою : в 2 кн. Київ : ВПК «Експрес-Поліграф», 2014. Кн. 2: Подвижники педагогіки. С. 291–304.
- Віктор Петрович Андрущенко. Київ : Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2018. 83 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ямчук П. М. Андрущенко, Віктор Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрущенко, Віктор Петрович (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.04.2020
