Андрусів, Петро Стефанович

Андрусів Петро Стефанович.jpg

Андру́сів, Петро́ Сте́фанович (англ. Andrusiw, Petro; 02.07.1906, с. Кам’янобрід, тепер Яворівського р-ну Львівської обл., Україна — 29.12.1981, м. Рівергед, шт. Нью-Йорк, США) — художник, живописець, графік, ілюстратор, іконописець, педагог і громадський діяч. Чоловік оперної співачки Н. Андрусів.

Андрусів, Петро Стефанович

Народження 02.07.1906
Місце народження Кам’янобрід
Смерть 29.12.1981
Місце смерті Рівергед
Напрями діяльності художня творчість, живопис, графіка, громадська діяльність


Життєпис

1915 під час Першої світової війни загубив батьків. Петра взяли під опіку козаки Кубанського козачого полку. Перебував із ними, згодом у дитячих будинках у м. Москві, потім у м. Рязані. 1918 переїхав до м. Варшави. Мешкав у притулку для молодих ремісників, яким опікувався Американський комітет допомоги дітям із Польщі. Під час виставки дитячих робіт на твори підлітка звернув увагу майбутній президент США Г. Гувер, після чого Петра відправили на навчання до польської гімназії.

Батьків знайшов 1921.

Навчався у Варшавській академії мистецтв (1927–1936; викладачі Ф. Коварський, Т. Пруштовський, В. Скончиляс).

Оформив обкладинку літературно-наукового місячника «Дзвони», ілюстрував окремі випуски «Дитячої бібліотеки» та ін. видання для дітей: «Наш приятель», «Дзвіночок», «Вовченята» тощо.

Один із засновників українського мистецького гуртка в м. Варшаві «Спокій» (1927), брав участь у всіх його виставках. Протягом 1934–1938 вийшла праця А. Лотоцького «Було колись на Україні» (кн. 1–5), ілюстрована 40 рисунками Андрусіва на тему Київської Русі.

Під час навчання одержував фінансову підтримку від митрополита Андрея (Шептицького) та дружини прем’єр-міністра Польщі Ж. Складовської. Зокрема, за її сприяння він отримав замовлення на розпис стелі приймальних кімнат у Міністерстві внутрішніх справ (м. Варшава), а також низку ін. замовлень.

Від 1936 викладав історію мистецтв і технічне креслення у Вищій архітектурній школі м. Варшави. 1937 відвідав м. Париж, а після повернення до м. Варшави влаштував персональну виставку малюнків і акварелей. 1939 створив картину «Голгофа України», в основі якої осмислення голоду 1933.

Увесь творчий доробок П. Андрусева зник під час бомбардувань німцями м. Варшави під час Другої світової війни.

1947 переїхав до США. 1952 разом з ін. українськими художниками-емігрантами створив у м. Нью-Йорку Об’єднання митців-українців в Америці (ОМУА), став співзасновником української мистецької студії в м. Філадельфії та журналу «Нотатки з мистецтва». Від 1955 працював креслярем-графіком у філадельфійському архітектурному бюро.

1972 після виходу на пенсію жив у м. Рівергеді.

Похований на цвинтарі св. Андрія у м. Саут-Баунд-Бруку (шт. Нью-Джерсі).

Творчий доробок

Боротьба. Художник Петро Андрусів
Французькі посли у князя Ярослава Мудрого. Художник Петро Андрусів, 1978

Працював в ілюстративній графіці. Оформлював журнали «Веселка», «Юнак»; книжки І. Савицької, Ю. Тиса, Л. Храпливої, Р. Завадовича та ін. Створював полотна в жанрі олійного живопису: «Портрет дружини» (1955), «Портрет дівчини» (1963) та ін. Майстер історичного та батального жанрів.

Наприкінці 1960-х — 1970-х цілком присвятив себе розробці історичних сюжетів: «На дворі гетьмана Розумовського» (1967), «Зустріч гетьмана Мазепи з Костем Гордієнком» (1968), «Сватання Анни Ярославни» (1970), «З’їзд князів» (1977) та «Французькі посли у князя Ярослава Мудрого» (1978), «Бій Ігоря з половцями» (1970), «Бій під Конотопом» (1977), «Бій під Корсунем» (1973), «Атака козаків» (1976), «Хрещення Руси-України» (1981) тощо.

Писав також ікони, виконав розписи церков (церква св. Йосафата в м. Філадельфії, 1961), іконостасів тощо.

Автор мистецтвознавчих праць, зокрема «Мистецтво і політика» (1970), статей у пресі.

Мав персональні виставки в м. Філадельфії, учасник групових виставок українських митців в Америці й Канаді, а також у містах Варшаві, Празі, Берліні, Парижі, Гельсінкі, Львові.

03.11.1996 у с. Кам’яноброді відкрито пам’ятник П. Андрусеву; його іменем названа загальноосвітня школа.

Праці

Мистецтво — найміцніша зброя. Статті, промови й огляди. Ню-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Наукове товариство ім. Шевченка, 1987. 455 с.

Література

  1. Гординський С. Андрусів. Нью-Йорк : Українська вільна Академія наук у США, 1980. 128 с.
  2. Певний Б. Історіософічний живопис Петра Андрусіва // Майстри нашого мистецтва. Нью-Йорк : Українська Вільна Академія Наук в США ; Київ : Видавнича група «Сучасність», 2005. С. 173–184.
  3. Яців Р. Історія очима надії: Петро Андрусів // Хроніка-2000. 2013. Вип. 2 (92). С. 199–225.
  4. Новоженець Г. Мистецтво діаспори в загальноукраїнському контексті: Тематичні та стилістичні паралелі // Художня культура. Актуальні проблеми. 2014. Вип. 10. С. 301–307.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Андрусів, Петро Стефанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрусів, Петро Стефанович (дата звернення: 13.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
26.01.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ