Андреєв, Микола Андрійович

Пам'ятник М. Гоголю
Андреєв, Микола Андрійович2.jpg

Андре́єв, Мико́ла Андрі́йович (рос. Андреев, Николай Андреевич; 26.10.1873, м. Москва, тепер РФ — 24.12.1932, м. Москва, тепер РФ) — скульптор, графік, заслужений діяч мистецтв РРФСР (з 1931).

Життєпис і творчість

Народився в сім’ї тесляра. Навчався в м. Москві у Строгановському училищі (1885–1891) та Училищі живопису, скульптури й архітектури (1892– 1901) у С. Волнухіна.

1900 брав участь у Всесвітній виставці в м. Парижі. З 1904 був членом Товариства пересувних художніх виставок (див. Пересувних художніх виставок товариство). Брав участь у здійсненні ленінського плану «монументальної пропаганди».

У ранній творчості перебував під впливом передвижників (скульптура «Жниця з дитиною», 1899) та імпресіонізму. Створив низку етюдів («Жінка, що стриже вівцю», бл. 1900 та ін.), серію міфологічних персонажів, серію портретів російських та українських письменників і митців. Був одним із майстрів російського модерну (барельєфи «Весна» і «Осінь» для готелю «Метрополь», м. Москва, 1901).

Автор пам’ятника М. Гоголю в м. Москві (1904–1909). Для створення пам’ятника їздив в Україну, робив замальовки українських селян; 1906 відвідав м. Миргород, побував у сестри Гоголя, виніс багато нових для себе вражень, був захоплений селянським побутом і типами. Глибоко вивчав психологію творчості Гоголя, психопатичний бік його життя, прагнув передати у скульптурі увесь трагізм його долі.

1910 виконав бюст лікарря Ф. Гааза як дар м. Москві. Автор пам'ятнику М. Терещенку в Глухові (1909).

Андреєв звернувся до традицій античної скульптури при створенні статуї Свободи для обеліска, присвяченого першій Радянській Конституції (1918–1919; не збереглася). Автор статуй О. Герцена та М. Огарьова, встановлених поряд із Московським університетом (1920–1922). У реалістичній манері виконав пам’ятник драматургу О. Островському, встановлений біля Малого театру в м. Москві (1929).

На основі замальовок і скульптурних етюдів із натури створив «Ленініану» (1920–1932), що містить понад 100 скульптурних і низку графічних портретів В. Леніна.

Оформляв театральні спектаклі в Московському художньому академічному театрі («Каїн» Дж. Байрона, 1920; «Ревізор» М. Гоголя, 1921; «Людина, яка сміється» за В. Гюго, 1927–1929 тощо).

Брав участь у конкурсах на проекти пам’ятників Т. Шевченкові для міст Києва (1907, 1913), Харкова й Канева (обидва — 1929). Створив статуетку «Кобзар» (1910).

Література

  1. Трифонова Л. П. Андреев. Москва : Искусство, 1960. 34 с.
  2. Стернин Г. Художественная жизнь России 1900–1910-х годов. Москва : Искусство, 1988. 285 с.
  3. Шмидт И. Русская скульптура второй половины XIX — начала XX века. Москва : Искусство, 1989. 304 с.
  4. Семенова Н. История андреевской Ленинианы: к формированию естетики казарменного социализма // Искусство. 1990. № 4. С. 18–21.
  5. Семенова Н. Скульптор Николай Андреев // Наше наследие. 1997. № 43/44. С. 167–176.
  6. Домогацкая С. П., Красникова И. Ф., Морозова М. Г. и др. Скульптор Николай Андреев. «Кемвыбыли до 1917 года?». Москва : Государственная Третьяковская галерея, 2017. 182 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶