Андреєв, Костянтин Олексійович

Андре́єв, Костянти́н Олексі́йович (27.03.1848, м. Москва, тепер РФ — 29.10.1921, с. Александріада, побл. м. Севастополя, тепер АР Крим, Україна) — математик, засновник наукової школи проективно-геометричного напряму, член-кореспондент РАН (з 1884), заслужений професор Московського університету (з 1898).

Андреєв, Костянтин Олексійович
Народження	27.03.1848
Місце народження	Москва
Смерть	29.10.1921
Місце смерті	Александріада
Напрями діяльності	математика, викладання, організація науки

Життєпис

Походив із купецької родини. 1867 із золотою медаллю закінчив 3-ю Московську гімназію та зарахований на матеатичне відділення Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). Після завершення навчання Андреєва залишено «для вдосконалення в науках» та 13.12.1873 та затверджено на посаді приват-доцента Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені
В. Н. Каразіна).

13.03.1875 захистив дисертацію «Про геометричне утворення плоских кривих» і здобув ступінь магістра.

За результатами захисту 03.03.1879 дисертації «Про геометричні відповідності стосовно питання про побудову кривих ліній» Радою Московського університету затверджений у ступені доктора наук.

Андреєв — один із організаторів роботи Харківського математичного товариства, його голова та редактор праць (1884–1899). Упродовж 1873–1898 працював у Харківському університеті, від 1879 — на посаді професора.

1898–1921 — професор Московського університету, одночасно (до 1907) — директор Московського Олександрівського комерційного училища, директор (1904–1908) Миколаївського жіночого комерційного училища ім. статс-секретаря С. Ю. Вітте, викладач математики (1899–1902) у Вищому технічному училищі (тепер Московський державний технічний університет імені М. Е. Баумана). Декан фізико-математичного факультету Московського університету (1905–1911).

Науковий доробок

Науковий і творчий доробок — понад 40 праць із геометрії, аналізу математичного, історії математики, підручники з різних розділів математики.

Основні наукові досягнення — у проективній геометрії, зокрема висловлено необхідність побудови її аксіоматики (див. Аксіома). Незалежно від Й. П. Грама (1850–1916; Данія) використав т. з. визначник Грама для дослідження розкладання визначеного інтеграла за формулою, запропонованою П. Чебишевим.

Праці

О таблицах смертности. Москва, 1871;
Высшая алгебра. Москва, 1899;
Элементарная математика. Москва, 1901;
Основной курс аналитической геометрии. Москва, 1909;
Избранные работы. Харьков, 1955.

Література

Гордевский Д. З. К. А. Андреев — выдающийся русский геометр (1848–1921). Харьков, 1955.
Черняев М. П. Константин Алексеевич Андреев как геометр // Историко-математические исследования. 1956. Вып. 9.
История отечественной математики : в 4 т. Киев, 1968–1970.
Боголюбов А. Н. Математики. Механики. Биографический справочник. Киев, 1983.
Волков В. А., Куликова М. В. Московские профессора XVIII — начала XX веков. Естественные и технические науки. Москва, 2003.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.07.2020