Анастасевич, Василь Григорович

Анастасевич Василь, бібліограф. Фрагмент телепередачі "Історія" (ПравдаТут Львів)

Анастасевич, Василь Григорович (11.03.1775, м. Київ, Російська імперія — 28.02.1845, м. Санкт-Петербург, Російська імперія) — бібліограф, книгознавець, письменник, антикварій, перекладач.

У Росії започаткував теорію бібліографії (стаття «Про бібліографію» (1811), а також уперше вжив термін «книгознавство» (стаття «Про необхідність сприяння російському книгознавству», 1820)). Один з ініціаторів уведення системи державної бібліографії — реєстрації видавничої продукції на базі обов’язкового примірника.

Життєпис

В. Анастасевич народився в м. Києві. Його батько Григорій Іванович Анастазі, волоського походження, був членом магістрату.

З 1786 В. Анастасевич навчався в Київській духовній академії; закінчив п’ять курсів, перейшовши на шостий, залишив навчальний заклад, прийнявши пропозицію стати вчителем дітей одного курського поміщика.

Після невдалої спроби вступити до Московського університету в 1795 призначений на військову службу — стражником до малоросійського корпусу піших стрільців. Під час служби завідував бібліотекою і займався навчанням дітей керівників, працював старшим діловодом у канцелярії князя А. Чарторизького. У травні 1801 В. Анастасевича відправлено у відставку.

У грудні 1801 приїхав до Петербурга, вступив на службу до Військової колегії.

У 1803–1817 — писар канцелярії попечителя Віленського навчального округу князя Чарторизького в Петербурзі. Із 1809 також був помічником керівника відділення польських і малоросійських прав Комісії складання законів. Мав чин статського радника.

В. Анастасевич багато подорожував, у 1801 — по Україні. Самостійно вивчав іноземні мови: латинську, грецьку, польську, французьку, німецьку, англійську, італійську.

Останні роки життя провів, оселившись у будинку Румянцевського музею.

Помер 28 лютого 1845, похований на Смоленському кладовищі у Петербурзі. Після смерті В. Анастасевича його бібліотека та архів 28 років пролежали в сараї Румянцевського музею. У 1863 з аукціону все це було продано здебільшого малярам під шпалери.

Діяльність

Діяльність В. Анастасевича повʼязана з книгознавством, бібліографією, видавничою діяльністю, а також мистецтвом слова. У 1802–1810 був членом Вільного товариства любителів словесності, наук і мистецтв.

У 1811–1812 в Петербурзі видавав щомісячний літературно-бібліографічний журнал «Улей». У журналі був постійний розділ «Біо- та бібліографічні зауваги», який відкрився його статтею «Про бібліографію» (1811), де, зокрема, було вживано термін «бібліологія» у значенні теорії бібліографії. Це перша теоретична праця з проблем книгознавства, що започаткувала теорію бібліографії в Росії. В. Анастасевич вважав, що бібліографія — це наука знати книги, «путівниця та наставниця у виборі книг».

Уперше в Росії В. Анастасевич ужив термін «книгознавство (стаття «Про необхідність сприяння російському книгознавству», журнал «Благонамеренный», 1820), розуміючи під книгознавством «філософію бібліографії» (або «вишню бібліографію»).

Порушив питання про необхідність створення бібліографічного товариства. Обстоював уведення державної бібліографії — реєстрації видавничої продукції на базі обов’язкового примірника Публічної бібліотеки в Санкт-Петербурзі. Така реєстрація розпочалася в журналі «Сын отечества» з 1814.

Співробітничав з часописами «Украинский вестник», «Северный вестник» та ін. З кінця 1820-х працював цензором. На цій посаді В. Анастасевич пропустив до друку епічну поему «Конрад Валленрод» Адама Міцкевича, за що в 1830 його позбавлено пенсії.

Працював бібліотекарем Румянцевського музею в Петербурзі.

Праці і твори

В. Анастасевич був автором більшості матеріалів літературно-бібліографічного журналу «Улей», значну частину яких опубліковано як редакційні. У статтях торкався теми України, її історії та культури. Упорядкував каталог приватних публічних бібліотек при книжкових магазинах книговидавців В. Плавильщикова та О. Смірдіна.

Дорожні враження В. Анастасевича відображені в неопублікованому щоденнику, що складається з двох частин: «Записки з міста Полоцька» і «Записки з Херсона в Крим і назад». У щоденнику В. Анастасевич із глибоким співчуттям писав про тяжке становище селян. Йому належать також публіцистичні і політико-економічні праці.

В. Анастасевич — автор поетичних творів (поема «Аттіла дев’ятнадцятого століття», 1812). Перекладав вірші Сапфо, твори Ж. Расіна (трагедія «Федра»).

Визнання

В. Анастасевич є одним із перших у Російській імперії бібліографів та книгознавців. Як виходець з України, він також є постаттю власне української історії бібліотекознавства, книгознавства, видавничої справи.

Його погляди на становище селян, жіночу освіту, літературу та журналістику не збігалися з офіційними та викликали певне невдоволення влади. Тож діяльність В. Анастасевича асоційована з розвитком незалежної думки та становленням прошарку інтелігенції.

Додатково

В. Анастасевич займався нумізматикою, комісіонерством із продажу колекціонерам книг і картин, також перекладами і приватними уроками.

Цитати

Сучасники охарактеризували В. Анастасевича таким чином:

«Багато попрацював у період реформ Олександра І у сфері законодавчій та адміністративній, ніколи не прагнув ані услужіння, ані почестей; відмінно освічений, доступний для кожного, хто шукав поради та вказівок. Знаходив найбільшу насолоду у кропіткій науковій праці»
— («Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона», Т. 2, с. 706).

В. Анастасевич іронічно описував неуків, блюдолизів та інші соціальні типажі:

БЕСЕДЫ

Мы часто слушаем в беседах ахинею,

Все знают Ермолу и шепчут все: «Бог с нею!»

Не важность мнение — кто переучит нас?

А дело в том кто врет? В какой он вписан класс?
— (В. Г. Анастасевич «Улей», 1812, ч. 3, с. 70)

Праці

Найважливіші бібліографічні праці В. Анастасевича:

  • О библиографии //Улей. 1811. Ч. 1. № 1. С. 14–28.
  • О начале ведомостей и повременных изданий (газет и журналов) в Европе //Там же. 1812. Ч. 3.
  • О словесности (литературе) //Тр.. Казан, о-ва любителей отеч. словесности. 1815. Кн. 1.
  • О необходимости в содействии русскому книговедению //Благонамеренный. 1820. Ч. 10, № 7.
  • Роспись российским книгам для чтения из библиотеки В. Плавилыцикова, систематическим порядком расположенная (СПб., 1820).
  • Указатель российских и иностранных писателей, которых сочинения и переводы на российский язык в свет изданные показаны в сей росписи, с означением номера каждой книги (1821).
  • Прибавление к систематической росписи российским книгам, изданным... в 1821, 1822, 1823, 1824 (СПб., 1822—24).
  • Краткое известие о всех с 1707 по 1823 год выходивших в России повременных изданиях и ведомостях» (1822).
  • Список всех российских светских писателей, от Рюрика до наших дней, по азбучному порядку //НЛ. 1822. Кн. 2, № 20, 23.
  • Роспись российским книгам для чтения из библиотеки А. Смирдина (1828).

Література

  1. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — СПб., 1890—1907.
  2. Топоров А. Анастасевич В. Г. (Список трудов) / А. Топоров // Книговедение. – 1895. – № 2 (прил.); Анастасевич // Рус. биогр. слов. – Спб., 1990. – Т. 11. – С. 100–102.
  3. Сірополко С. Василь Анастасевич, як бібліограф і книголюб / С. Сірополко // Укр. кн. – 1937. – № 2. – С. 46–49;
  4. Брискман М. А. В. Г. Анастасевич (1775–1845) / М. А. Брискман. – М., 1958; Королевич Н. Ф. Анастасевич Василь Григорович // УЛЕ. – К., 1988. – Т. 1. – С. 56–57.
  5. Королевич Н. Ф. Анастасевич Василь Григорович // УЛЕ. – К., 1988. – Т. 1. – С. 56–57.
  6. Голобуцький П. Василь Анастасевич – видавець українського журналу «Улей» : (до 150-річчя з дня смерті) / П.Голобуцький // Книга в соціокультурному просторі : (Досвід книговидання ХІХ–ХХ ст. і сучас. пробл.) : доп. і повідомл. Міжнар. наук. конф., Львів, 3–5 трав. 1995 р. – Л., 1995. – С. 89– 91.
  7. Дмитриев Л. А. Анастасевич Василий Григорьевич // Энциклопедия «Слова о полку Игореве» : в 5 т. – СПб., 1995. – Т.1. – С. 52–53.
  8. Анастасевич Василь Григорович // Довідник з історії України (А–Я). – К., 2001. – С. 22–234.
  9. Анастасевич (Анастазі) Василь Григорович // Матеріали до Українського біографічного словника : короткі біогр. довідки. Вип. 1. – К., 2006. – С. 112–113;
  10. Анастасевич Василь Григорович // Бондар Ю. В., Головатий М. Ф., Сенченко М. І. Енциклопедія для видавця та журналіста. – К., 2010. – С. 14.
  11. И.Н. Лобойко. Мои записки (Печатается по: ИРЛИ. Ф. 154. № 37-41, 55, 60). // И.Н. Лобойко. Мои воспоминания. Мои записки. М., 2013, с. 153-155.

Автор ВУЕ

О. А.Осмоловська


Покликання на цю статтю:
Осмоловська О. А. Анастасевич, Василь Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анастасевич, Василь Григорович (дата звернення: 19.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 24.10.2019