Аналітичні центри

Аналітичні центри. Відділення корпорації RАND у м. Санта-Моніка, Каліфорнія


Аналіти́чні це́нтри, експертно-аналітичні центри, «мозкові центри», «фабрики думок» (англ. think tanks, policy institutes, brains trust, think factories) ― автономні, експертні організації, що реалізують прикладні міждисциплінарні дослідження у сфері державної політики, здійснюють моніторинг і розробляють стратегії вирішення суспільних проблем (внутрішньо- та зовнішньополітичних, економічних, військових і безпекових, екологічних тощо), надають рекомендації особам, які ухвалюють публічні рішення.

Історична довідка

Аналітичні центри мають більш ніж 130-літню історію. Умовно їх еволюцію можна поділити на п’ять етапів:

  • становлення аналітичних центрів, орієнтованих на військово-промисловий комплекс (кін. 19 ― перша пол. 20 ст.): корпорація RАND («Research ANd Development» Corporation; Санта-Моніка, США), Американський інститут підприємництва (Аmеrіcаn Еntеrprіsе Іnstіtutе; м. Вашингтон, США) та Інститут Гувера (Hооvеr Іnstіtutіоn; Стенфорд, США);
  • формування організацій, пов’язаних із дослідженням проблематики майбутнього (1960-ті): Гудзонівський інститут (Hudsоn Іnstіtutе; м. Вашингтон, США), Інститут майбутнього (Іnstіtutе fоr thе Futurе; м. Пало Альто, США) і Римський клуб (Club оf Rоmе; м. Цюрих, Швейцарія);
  • діяльність аналітичних центрів адвокатського типу (1970-ті ― 1980-ті) спрямована на виявлення, захист та відстоювання інтересів громадянського суспільства: Фонд «Спадщина» (Hеrіtаgе Fоundаtіоn; м. Вашингтон, США);
  • розвиток локально орієнтованих аналітичних центрів (1990-ті): Інститут Аллегіні (Аllеghеny Іnstіtutе fоr Publіc Pоlіcy; Пітсбург, США), Інститут Манхеттена (Mаnchеttеn Іnstіtutе; Нью-Йорк, США);
  • утворення мережевих аналітичних центрів (2000-ні), характерна риса яких ― широке використання мережевих технологій і принципів віртуального суспільства: «Технет» («Tеchnеt», США), «Волонтери технічного сприяння» («Vоluntееrs іn Tеchnіcаl Аssіstаncе»; США) та «Один світ» («Оnе Wоrld»; США).

Характеристика

Ознаки, що вирізняють аналітичні центри серед інших подібних організацій:

  • аналітичні центри є суб’єктами політичного процесу, які мають значний потенціал впливу на вироблення політики, формування порядку денного і шляхи розв’язання суспільних проблем;
  • володіють широкою автономією у виборі тематики дослідження та зазвичай мають диверсифіковані джерела фінансування;
  • є медіаторами між знанням і владою, створюють майданчик для конструктивного діалогу всіх зацікавлених учасників;
  • використовують у своїй роботі наукову методологію, експертно-аналітичний інструментарій і спрямовані на вирішення передусім прикладних, чітко локалізованих у просторі й часі, суспільних проблем;
  • виробляють інтелектуальний продукт ― ідеї, рекомендації, пропозиції, оцінки, прогнози у формі аналітичних доповідей і проектів;
  • зорієнтовані не на прибуток, а на виконання статутних завдань, тобто використання грошової винагороди суто на розвиток організації задля найкращого вирішення суспільних проблем, а не отримання більшого прибутку;
  • проводять міждисциплінарні дослідження, активно залучають інструментарій як природничих, так і гуманітарних дисциплін.

Аналітичні центри у світі

Аналітичні центри у США

Аналітичні центри США найрозвиненіші й відіграють помітну роль у публічній політиці. Вони стали функціональним прототипом та зразком для подібних структур у всьому світі. Аналітичні центри США перебувають під безпосереднім упливом насамперед державних інтересів, а також великого американського бізнесу. Вони відрізняються від аналітичних центрів у інших країнах ступенем активної участі багатьох із них у політичному процесі та широким фінансуванням із різних джерел.

Аналітичні центри в Німеччині

Ключовою рисою аналітичних центрів у Німеччині є їх функціонування у рамках політичних фондів. Ці центри є унікальними з погляду організаційного, правового і політичного оформлення інститутами, які не мають у світі аналогів ні за ефективністю внутрішньополітичної роботи, ні за масштабами присутності за кордоном. Від часу свого виникнення ці фонди належали тій чи іншій партії, але нині вони незалежні неурядові організації. У Німеччині аналітичні центри доповнюють публічну політику держави, а в деяких випадках навіть реалізують (або просувають) її у сферах, де держава безсила.

Аналітичні центри Великої Британії

Британські аналітичні центри діють за зразком відповідних інституцій в США. Здійснюється співпраця між британськими та американськими аналітичними центрами. Ця традиція зберігається ще з часів завершення Першої світової війни. Британський Королівський інститут міжнародних відносин (Chatham House) є найбільш впливовим аналітичним центром в Європі. У 2005 організація заснувала щорічну премію за внесок у розвиток міжнародних відносин. Першим цю нагороду отримав президент України Віктор Ющенко.

Аналітичні центри Східної Європи

Характерними для аналітичних центрів Східної Європи є відчутні політичні, кадрові, адміністративні, законодавчі та фінансові труднощі. Перспективи їх розвитку безпосередньо залежать від успішності вирішення цих проблем. Допомога від міжнародних фондів й іноземних аналітичних центрів буває вирішальним чинником їх діяльності в регіоні.

Аналітичні центри в Китаї

Китайські аналітичні центри, подібні до «фабрик думок» західного зразка. Проте прагнення до вільного вибору тематики досліджень зазвичай обмежене державними та партійними замовленнями. У системі наявних аналітичних центрів Китаю немає суттєвих розбіжностей думок і позицій, що характерно для західних аналітичних центрів. Однак китайські аналітичні центри відчутно ближчі до уряду, ніж їх західні аналоги, що надає їм більше можливостей впливу на посадових осіб. Щоправда, реальний вплив здебільшого залежить від особистих зв’язків керівників аналітичних центрів із політичним істеблішментом КНР.

Аналітичні центри в Україні

Характерні риси функціонування сучасного неурядового дослідно-аналітичного центру в Україні:

  • штат до 10 осіб, за необхідності експертний склад збільшується вдвічі;
  • зосередженість на 3–4 сферах дослідження (переважно економіка, зовнішня та внутрішня політика, соціальна сфера);
  • зорієнтованість продукції здебільшого на підготовлену аудиторію, діяльність загалом ― вплив на громадську думку;
  • активність представників організації в медіапросторі до 10 разів на місяць;
  • поширення інформації через мережу інтернет та власну друковану продукцію: наявність власного вебсайту, друкованого періодичного видання, продукування книг, брошур, орієнтованих на фахівців і органи державної влади;
  • активні контакти з колегами, зазвичай у межах публічних заходів;
  • представник організації часто стає членом дорадчого органу при держструктурі.

Серед українських аналітичних центрів можна умовно виокремити організації першого ешелону, які мають тривалу історію, масштабне й стабільне фінансування (здебільшого з-за кордону), чисельний штат, проводять інтенсивну дослідницьку роботу з широкого кола суспільних проблем і напрямів публічної політики, регулярно присутні у ЗМІ і реально впливають на думки цільових аудиторій. Наприклад, Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова («Центр Разумкова»), Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД). Значне місце в аналітичному секторі України посідає Національний інститут стратегічних досліджень.

До окремого виду аналітичних центрів належать структури, що поєднують у собі ознаки «мозкового центру» і громадського руху. Наприклад, Центр UА та «Трансперенсі Інтернешнл Україна».

Аналітичні центри у сфері міжнародної політики: Національний інститут стратегічних досліджень, Міжнародний центр перспективних досліджень. На економічній проблематиці спеціалізується, наприклад, Інститут економічних досліджень і політичних консультацій. У сфері національної безпеки і військово-технічних питань найбільш відомі два аналітичні центри ― «Центр Разумкова» і Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння. У сфері вивчення громадської думки найбільш впливові Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). На 2018 в Україні діє 39 аналітичних центрів. Загалом Україна поступово включається у глобальні тренди розвитку інтелектуальних спільнот. 2014–2019 українські аналітичні центри активізували свою роботу як всередині країни, так і на міжнародній арені.

Література

  1. James G., Mc. Gann, Kent R. Think tanks and civil societies. New Brunswick — London : Transaction Publishers, 2000. 617 p.
  2. Rich A. Think tanks, Public policy and the Politics of Expertise. New York : Cambridge University Press, 2005. 272 p.
  3. McGаnn J., Sаbаtіnі R. Glоbаl Thіnk Tаnks: Pоlіcy nеtwоrks аnd Gоvеrnаncе. New York : Rоutlеdgе, 2011. 192 p.
  4. Балаян А., Сунгуров А. Фабрики мысли и экспертные сообщества. Санкт-Петербург : Алетейя, 2016. 240 с.
  5. Сенченко М., Сенченко О., Гастинщиков В. Мозкові центри країн світу. Київ : Персонал, 2016. 278 с.
  6. Петренко І. І. Аналітичні центри як суб’єкти формування публічної політики: Монографія. Київ : Вадим Карпенко, 2018. 360 с.


Автор ВУЕ

І. І. Петренко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Петренко І. І. Аналітичні центри // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналітичні центри (дата звернення: 28.10.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
18.11.2019

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ