Аналіз вторинний

Ана́ліз втори́нний — повторний аналіз результатів проведених соціологічних досліджень, що має мету, відмінну від першочергової.

Здійснюючи аналіз вторинний, дослідник використовує доступні емпіричні дані, зібрані іншими дослідниками. Аналізуючи вторинні дані, дослідник порівнює результати кількох досліджень, синтезує дані власного дослідження (первинні дані) з даними вторинними — і робить висновки на вищому рівні узагальнення.

Результатом аналізу вторинного є будь-які висновки, що відрізняються від раніше отриманих чи опублікованих іншими авторами. Застосування аналізу вторинного знижує вартість та організаційну складність процесу збирання соціологічної інформації.

Історична довідка

У 1960-х в американській соціології постало поняття «аналіз вторинний», що позначило метод поглибленого вивчення раніше отриманих даних у розрізі нового дослідницького завдання або у зв’язку з новими даними.

У 1980-х аналіз вторинний набув широкого вжитку у сфері міжнародних порівняльних досліджень завдяки працям Г. Хьюмена (1918–1985). У цей час виникли спеціалізовані потужні міжнародні та національні банки інформації, що накопичували й систематизували дані в межах певних концепцій і наукових розвідок.

Застосування

Аналіз вторинний доцільно використовувати для розв’язання таких дослідницьких завдань:

  • агрегування репрезентативних даних, отриманих по вибірках малих груп (учнів, пенсіонерів та ін.);
  • залучення нагромаджених результатів, отриманих при вивченні окремих спільнот, до з’ясування характеристик більш масштабних спільнот;
  • зв’язування різних даних для диференційованого аналізу за різними змінними (наприклад, при стратифікації чи консолідації соціальних груп);
  • створення моделі перебігу певного процесу в різних соціальних групах;
  • вивчення часової динаміки соціальних процесів на основі матеріалів досліджень, проведених у різний час;
  • порівняння різних за часом замірів інформації та її співставлення в міжкультурному контексті;
  • критичний аналіз проведених опитувань, порівняння ефективності різних методик збирання й аналізу емпіричних даних.

Формування матеріалу

Дослідник, що вдається до аналізу вторинного, використовує накопичений емпіричний матеріал інших дослідників. З огляду на те, які саме матеріали залучаються, розрізняють такі види аналізу вторинного:

1) аналіз вторинний, який ґрунтується на звітах і публікаціях за підсумками проведених досліджень (у журнальних статтях, збірниках, монографіях тощо);

2) аналіз вторинний на основі первинних даних, які зберігаються в архівах або в банках даних (результати первинних соціологічних досліджень, дані державної та відомчої статистики тощо).

Дослідницькі операції

Застосування аналізу вторинного повʼязане з використанням аналізу порівняльного. При цьому ще на стадії проектування дослідження узгоджується проблема порівнянності результатів. Вдаючись до аналізу вторинного інформації, відповідно до нових дослідницьких завдань, розробляють систему критеріїв відбору та способи групування первинних даних.

Не менш ретельно перевіряють достовірність соціологічної інформації. Для цього використовують техніки контрольних запитань, запитань-пасток, перевірки відповідей респондентів на основі документів (якщо є можливість).

Застосування аналізу вторинного можливе за таких умов:

1) нагромадження інформації про результати проведених соціологічних досліджень, оскільки саме первинні дані — найбільш цінний матеріал для аналізу вторинного;

2) наявність докладної інформації про методичні аспекти соціологічних досліджень, наприклад, про методи збору даних, особливості вибірки тощо;

3) доступність ефективної системи пошуку даних, необхідних для аналізу вторинного, в межах усіх накопичених матеріалів соціологічних досліджень.

Узагальнення й інтерпретація результатів

Складність узагальнення та інтерпретації даних аналізу вторинного пов’язана з двома обмеженнями:

1) первинний емпіричний вимір, застосований для одного завдання, може виявитися неточним щодо нового завдання;

2) первинна інформація може бути представлена в такій формі, що не дає змогу досліднику вільно оперувати нею.

Значення

Аналіз вторинний є необхідною процедурою при вивченні, узагальненні та інтерпретації перебігу масштабних і тривалих соціальних процесів, де одноразовий збір достатнього масиву даних є утрудненим або неможливим.

В умовах розвитку банків соціологічної інформації аналіз вторинний набуває особливої актуальності. Він надає дослідникові можливості:

  • повертатися до вже здійснених досліджень, щоб отримати додаткову інформацію при розв’язанні нових завдань;
  • порівнювати й синтезувати результати первинних і вторинних досліджень, доходячи до поглиблених аналітичних висновків;
  • простежувати динаміку соціальних процесів у різних за масштабами групах;
  • перевіряти надійність соціологічних методик, технік і дослідницьких процедур.

Ефективність аналізу вторинного забезпечує наявність і розвиток системи нагромадження, збереження, пошуку та аналізу соціологічної інформації.

Аналіз вторинний є розповсюдженою дослідницькою практикою в таких соціальних науках, як демографія та економіка, оскільки основним джерелом інформації в цих галузях наукового знання є офіційна статистика.

У соціології цей метод використовується, як правило, на початковому етапі соціологічних досліджень, коли виникає потреба з’ясувати всю інформацію про досліджуваний об’єкт. Широке використання аналізу вторинного в соціології обмежується, насамперед, правами власності на зібрані дані. Але відкриття великих банків соціологічної інформації в багатьох країнах світу робить використання аналізу вторинного в соціології перспективним.

Література

  1. Hyman H. Sekondary Analysis of Sample Surveys: principles, procedures and potentialities. N.Y., 1972. 347 p.
  2. Сычева В. С. Вторичный анализ как метод // Социс. 1995. №11. С.128-131.
  3. Стрельникова А.В. Вторичные данные как информационный ресурс: специфіка и порядок работы // Весник РГУ. Серия «Социология». 2010. №3. С. 30-43.
  4. Методология и методы социологического исследования. СПб: Изд-во СПбГУ, 2014. 388 с.
  5. Методологія досліджень мас-медіа: робоча книга (handbook) / за заг. ред. К. Г. Сіріньок-Долгарьової. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 156 с.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Туленков М. В., Волович В. І. Аналіз вторинний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналіз вторинний (дата звернення: 4.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
26.05.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ