Аналогова форма документа

Ана́логова фо́рма докуме́нта, аналоговий документ — одна з двох форм (друга — електронна форма документа) представлення документів; традиційна форма існування документа на аналогових носіях: папері, фото- чи кіноплівках.

Аналоговий (або репродукований) документ складається з двох частин — інформаційної та матеріальної, він не може існувати без матеріального носія. Зміст аналогового документа передається в тому самому вигляді (у тій самій знаковій системі), в якому він був записаний на носії з використанням технічних засобів (наприклад, фотографія — зображення, зафіксоване на світлочутливому аналоговому матеріалі).

На етапі сприйняття документа технічні засоби необхідні лише для зручності відтворення інформації, оскільки зміст аналогових документів часто можливо споглядати безпосередньо — розглядати зображене на кадрах фотоплівки, негативних копіях тощо.

Аналогова форма документа, на відміну від електронної, є незмінною, може існувати в початковому вигляді протягом тривалого часу; документ зберігає свої основні характеристики в процесі створення, надсилання, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання. Аналогова форма документа може бути перетворена на дискретну шляхом оцифрування, що з 2000-х стало важливим напрямом роботи архівів, бібліотек.

Література

Поліщук В. Перспективи, тенденції та прогнози розвитку електронного документообігу // Актуальні проблеми державного управління. 2014. Вип. 4. С. 148–151.
Кукарін О. Б. Електронний документообіг та захист інформації / За заг. ред. Н. В. Грицяк. Київ : Національна академія державного управління при Президентові України, 2015. 84 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Аналогова форма документа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналогова форма документа (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 28.01.2021