Аморалізм
Аморалі́зм (від а… — заперечний префікс і лат. moralis — моральний, етичний), імморалізм — багатозначний термін.
1) В етиці — принцип практичної орієнтації, що полягає у свідомому запереченні цінностей моральних і загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки. Основні форми прояву аморалізму: цинізм, людиноненависництво, використання аморальних засобів (підлість, обман, безчестя, зрада, демагогія тощо) для досягнення нібито моральних прагнень (макіавеллізм, єзуїтизм), псевдотолерантність стосовно антисоціальних і антилюдських дій. Причиною аморалізму можуть бути соціальні суперечності, культурна та моральна незрілість або деградація індивіда чи спільноти.
2) У філософії — позиція, що орієнтується на вихід поза межі існуючих моральних понять і цінностей через їх невідповідність вимогам часу.
3) У психопатології — аморальна поведінка, симптом деградації особистості, що є ознакою певних захворювань (гебоїдний синдром, ушкодження орбітальної кори півкуль головного мозку) або наслідком порушення морального розвитку особистості, пов’язаного з різними, зокрема соціальними, причинами.
Література
- Вавжонкевич-Сломская А. Фактор аморализма в контексте ценностей коммуникации // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Теорія культури і філософія науки. 2012. Вип. 46. № 995. С. 95–101.
- Лисенко О. Моральні цінності у контексті фахової підготовки майбутнього педагога // Педагогічний дискурс. 2016. Вип. 21. С. 80–86.
- Гончаров Е. Антитеза морали и имморализма в контексте аксиосферы культуры // Вестник Ленинградского государственного университета имени А. С. Пушкина. 2017. № 1. С. 280–288.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Нападиста В. Г. Аморалізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аморалізм (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.02.2020
