Амет-Ха́н, Султан (20.10. (за іншими даними 25.10) 1920, с-ще Алупка, тепер місто АР Крим, Україна — 01.02.1971, Московська область, тепер Російська Федерація) — військовий льотчик, підполковник (з 1957), двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945), заслужений льотчик-випробувач СРСР (з 1961).
|
Амет-Хан, Султан | |
|---|---|
| Рік народження | 1920 |
| Місце народження | Алупка, Автономна Республіка Крим, Україна |
| Рік смерті | 1971 |
| Місце смерті | Московська область, Росія |
| Місце поховання | Москва, Росія |
| Місце діяльності | Льотно-дослідницький інститут, Жуковський |
| Напрями діяльності | авіація |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Орден Леніна (1942, 1943), Орден Червоного Прапора (1942, 1943, 1945, 1953), Орден Олександра Невського (1944), Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1945), Орден Червоної Зірки (1941), орден «Знак Пошани» (1961) |
| Лауреат Державної премії СРСР | 1953
|
Життєпис
Народився у сім’ї робітника. 1937 закінчив залізничне училище у м. Сімферополі. 1937–1939 працював слюсарем у залізничному депо м. Сімферополя, водночас навчався у сімферопольському аероклубі.
В армії з лютого 1939. У 1940 закінчив Качинську Червонопрапорну військову авіаційну школу імені А. Ф. Мясникова. Служив у 4-му винищувальному авіаційному полку (Одеський військовий округ).
Під час Другої світової війни льотчик-винищувач, командир ланки, ескадрильї, помічник командира 9-го гвардійського винищувального авіаполку на Брянському, Південно-Західному, Сталінградському, Південному, 4-му Українському та 3-му Білоруському фронтах.
1945 вступив до Військової академії командно-штурманського складу, але навчання не закінчив.
З 1947 — льотчик-випробувач Льотно-дослідницького інституту у м. Жуковському Московської області. Загинув під час випробування літака. Похований у м. Москві на Новодівочому цвинтарі.
Діяльність
Здійснив 603 бойові вильоти на винищувачах І-153, британському «Харрикейн», Як-7Б, Як-1, американському Р-39 «Аерокобра», Ла-7. У 150 повітряних боях збив особисто 30 (один із застосуванням повітряного тарана) і в складі групи — 19 літаків ворога.
На його рахунку як випробувача тестування понад 50 типів літальних апаратів, випробування у повітрі 107 одиниць техніки.
1956 поставив підпис під листом до ЦК Компартії України з проханням реабілітувати кримських татар.
Нагороди та визнання
Нагороджений 3 орденами Леніна (1942, лютий і серпень 1943), 4 орденами Червоного Прапора (1942, 1943, 1945, 1953), орденами Олександра Невського (1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (1945), Червоної Зірки (1941), «Знак Пошани» (1961) та 6 медалями. Державна премія СРСР (1953).
Бюсти встановлено на центральній площі м. Алупки (1955), у київському парку Вічної Слави (2013). У м. Алупці створено музей Амет-Хана Султана (1993). Його ім’ям названо малу планету Сонячної системи № 6278 (2002).
Література
- Звезды немеркнущей славы. Симферополь : Крым, 1984. 255 с.
- Бабаков А. А., Абрамов Ф. Н., Агеев А. М. и др. Герои Советского Союза : в 2 т. Москва : Воениздат, 1987. Т. 1. 910 с.
- Путерброт А. Боевая слава Дагестана. Махачкала : Дагестанское книжное, 1988. 368 с.
- Бутаев Б. Амет-хан Султан. Москва :Политиздат, 1990. 237 с.
- Авиационная энциклопедия в лицах. 2-е изд., испр. и доп. Москва : БАРС, 2008. 1006 с.
- Притула В. Зневажений герой. До 90-ліття легендарного льотчика Амет-хана Султана // Радіо свобода. 2010. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/2200638.html
- Прокопчук О. Орли не помирають на землі… // Віче. 2010. № 9. С. 33.
- Барская Т. Человек земли и неба. Герой войны Амет-Хан Султан // Брега Тавриды. 2011. № 5–6. С. 352–356.
- Бабаев А.-М. Гордость и слава Дагестана // История, археология и этнография Кавказа. 2015. № 2 (42). С. 88–91.
- Амет-Хан Султан // Советские асы. Герои воздушных войн 1936–1945 гг. URL: http://soviet-aces-1936-53.ru/abc/a/amethan.htm
- Симонов А. А. Амет-Хан Султан // Герои страны URL: http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=356
Автор ВУЕ
Оприлюднено: 15.04.2019