Амеліо, Джанні

Амеліо, Джанні
Gianni Amelio 01.jpg

Аме́ліо, Джа́нні (італ. Amelio, Gianni; повне ім’я — Джованні (Giovanni) 20.01.1945, с. Сан-П’єтро-Маджизано, обл. Калабрія, Італія) — режисер, сценарист кіно і телебачення.

Амеліо, Джанні

(Amelio, Gianni)

Рік народження 1945
Місце народження Сан-П’єтро-Маджизано, Калабрія, Італія
Напрями діяльності кіномистецтво


Відзнаки

Премії Срібна стрічка (1991, 1993, 1995, 2005, 2017), Золотий глобус (2018)
Мистецькі нагороди Золотий лев (1998)


Життєпис

Невдовзі після народження Амеліо батько залишив сім’ю та переїхав до Аргентини. Хлопця виховували мати та бабуся. Через ці особисті обставини однією з провідних у творчості митця стала тема відсутності постаті батька. Амеліо закінчив класичний ліцей П. Галуппі у м. Катандзаро, потім філософський факультет Мессинського університету.

Захопився кінематографом, переглянувши низку фільмів на історичну тематику, зокрема «Голгофу» Ж. Дювів’є.

Починав 1961 як кінокритик у журналі «Іль cентьєро» («Il sentiero») у м. Катандзаро і 1964 у журналі «Джоване критика» («Giovane Critica»).

1965 переїхав до м. Риму. Навчався у Римському експериментальному кіноцентрі (кіношколі).

Був асистентом у знаних режисерів (У. Грегоретті, В. Де Сети, Л. Кавані, Дж. Пуччіні та ін.).

Власним режисерським дебютом став телефільм «Кінець гри» (1970).

1970–1980-і, зняв близько п’ятнадцяти документальних та ігрових фільмів.

1983–1986 викладав режисуру в Римському експериментальному кіноцентрі. 1991 був членом журі Венеційського , 1995 — Каннського міжнародного кінофестивалю. 2008–2012 — директор Туринського кінофестивалю.

Творчість

Амеліо — творець інтимних історій, його цікавлять насамперед стосунки між людьми та поколіннями, дорослими й дітьми, зображувані на соціальному фоні, а не політичні дебати. Знімає фільми за власними сценаріями.

Перший повнометражний кінофільм «У саме серце» (1983) демонструвався на Венеційському міжнародному кінофестивалі й приніс режисеру схвальні відгуки критиків та глядачів.

Успіх Амеліо зміцнювався з кожним наступним фільмом. «Хлопці з вулиці Панісперна» (1988) став вдалою спробою психологічної ретро-драми.

Драматична стрічка «Відчинені двері» (1990), присвячена скасуванню смертної кари, була показана на Каннському міжнародному кінофестивалі 1990 у рамках програми «Два тижні кінорежисерів». Фільм приніс міжнародне визнання, здобувши премію Європейської кіноакадемії «Фелікс» та номінацію на «Оскар» у категорії «кращий фільм іноземною мовою». Стрічку удостоєно 4 національних премій «Давид ді Донателло».

Фільм-драма «Викрадач дітей» (1992) отримав Великий приз журі Каннського міжнародного кінофестивалю та премію «Фелікс».

Знятий у традиціях нового реалізму драматичний фільм «Ламерика» (1994) розповідає про поневіряння італійців в Албанії 1990-х і засуджує жадобу до наживи. Амеліо отримав за нього кілька нагород, серед яких премія «Фелікс», премія Ф. Пазінетті Венеційського міжнародного кінофестивалю та ін.

За фільм «Так вони посміялися» (1998), про долю сицилійських емігрантів, Амеліо отримав найвищу нагороду Венеційського міжнародного кінофестивалю — Золотого лева.

Амеліо неодноразово ставав лауреатом премії «Срібна стрічка» за найкращу режисуру за фільми: «Відчинені двері» (1991), «Викрадач дітей» (1993), «Ламерика» (1995), «Ключі від дому» (2005), «Ніжність» (2017).

У 2018 Амеліо був нагороджений премією «Золотий глобус» за усю кар’єру.

Автор книжок про кіно: «Порок кіно. Дивіться, любіть, знімайте кіно» (2004), «Фільм під назвою бажання» (2010), «Час режисера» (2016); романів «Політеама» (2016), «Щоденний батько» (2018).

Праці

  • Il vizio del cinema. Vedere, amare, fare un film. Torino : Einaudi, 2004. 318 p.
  • Un film che si chiama desiderio. Torino : Einaudi, 2010. 373 p.
  • L’ ora di regia. Soveria Mannelli : Rubettino; Roma : Centro sperimentale di cinematografia, 2016. 159 p.

Твори

  • Politeama. Milano : Mondadori, 2016. 176 p.
  • Padre quotidiano. Milano : Mondadori, 2018. 157 p.

Література

  1. Cattini A. Le storie e lo squardo: Il cinema di Gianni Amelio. Venice : Marsilio, 2000. 206 p.
  2. Алова Л. А., Елисеева Т. Н., Дорошевич А. Н. и др. Режиссерская энциклопедия. Кино Европы. Москва : Материк, 2002. 204 с.
  3. На рубеже веков. Современное европейское кино. Творчество, производство, прокат. Москва : Всероссийский государственный институт кинематографии имени С. А. Герасимова, 2015. 570 с.
  4. Плахов А. С. Режисеры настоящего : в 2 т. Москва : Книга по Требованию, 2017.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Редакція ВУЕ Амеліо, Джанні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амеліо, Джанні (дата звернення: 17.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 19.04.2019